Медіа Дрогобиччинапише, шо дорого стало жити? А вмерти? Тото, я вам скажу, коштує ше дорожче, люде! Але, би'сте знали, жи найліпше вмирати так, би ніхто не знав, не чув і не видів. Рррррраз і заштивнів. Сидиш си в кріслі, не дихаєш. А всі думают, шо ти спиш, ходєт докола, махают ті руками:
- Як ся маєш? Здоров!
А ти вже ся не маєш і не то шо не здоров, ти такій собі сидиш і шо раз, то більш твердіший сі робиш. Як той таборек на котрім спочиваєш. То вже потім зачнут тя штуркати, бити по писку, нагла поміч приїде, мєнти... Але ти то маєш в носі. Бо ти вмер. А шо ніц нікому не сказав, то такє. Три дні поплачут, та й перейде.
Всьо сі мінєє в тім світі, всьо. Єден такий купив си катафалок чорний з великими вікнами і на польськіх бляхах і типерка має бізнес шокапєц. Як весілє, то він замість номерів табличку ставе «наречена» або «вперше — не в останнє». Потім пару кольорових шаріків і ляльку на капот і впірьод! Треба трупа везти? Без питань — спереду чіпляє «не турбувати», а зизаду «земля пухом» чи «амінь», хрест на дах іі погнав. Жаден поліцай тя не спинит. Колись ми навит пообіцєли, шо відвезут ня в остатню путь задурно! Ага, ніби я буду про то знав? Та й тоді вже буде паралельно чи везут мене ЗІЛом з деревляними бортами, шо сі телепают на кажній ямі, а чи мерцидесом, га? Духовий оркєстр, люде, вже тиж нікому не тре, як раніше. Но бо люде врешті зрозуміли, шо покійник і так нич не вчує, навит, як му АС/DC на поминках заграє. У вічність тиж відходят і вічноплястікові вінки багаторазового використання, вибачте за тавтологію. Все частіше живими квітами могили посипают Бо з тих неживих жадного прибутку. Носєт їх з могили на могилу, тіко лєнточки сі переписуют. І ритуальні гендлярі з того нич не мают. Поминки вже не ті. Колись після пятої-шостої шклянки люде вже зачинали анікдоти розказувати, а теперка шо? Потєгнули сотку і по хатах. А були чєси, коли такі заходи плавно переходили в танці і беспорядочний сєкс.
За совєтів, люде, був такій випадок. Якось вночи їхали бориславскі мєнти з Дрогобичє, куди відвозили на тимчасове зберігання якогось злочинцє. О! І біля залізничного переїзду увиділи ше єдну мєнтовску машину, а біля неї дивні рухи стражів правопорядку. Ну, вони мруґнули фарами колєгам, троха проїхали, спинилисі та й пішли тишком подивитись, шо там сі робит. Оказалосі, шо дрогобицкі на своїй землі обнаружили трупа і, жеби не розслідувати ту справу, вирішили перенести штивняка на територію Борислава. Бориславскі дочекались, поки ті закінчат і спокійно поїдут гет. Потім зробили зворотній маневр і перенесли нещасного на місце старту. Благо, жи тому хлопови, шо замерз на смерть, вже було всьо їдно, де лежєти. Троха від'їхали, дочекались сигнал від свого чергового про подію, яку тому передав «невідомий» з Дрогобичє. Знов під'їхали до місця і констатували, шо штивний знаходиться акурат на земли сусіднього міста. Викликали дрогобицкіх (ті не встигли далеко від'їхати, тому прискакали швидко) і з почестю передали їм зовсім мертвого хлопа. А ті, в свою чергу, вже мусіли везти го де належит...
Тому завше слід памітати, люде, шо життє наше є фист небезпечним, бо від него мож навит вмерти. І тре відноситисі до него, як до порцелянового слоня, шо стоїт на вашім креденсі. Хухати, дмухати, чєс від чєсу витирати і полокати. І, аби не було з вами жадних колізій, тіштесі життєм, живіт довго, щісливо і здорово, бо вмерти зара, то великі проблєми для близьких. Воно вам тре?
Завше ваш, Яків Кутовий
