Ґєвалт, люде, шо сі робит на тім швіті ???!!! Встаю ниніка рано, у вікні показуют правдиву українську весну ! Тихонько, би Ядзі сі не обудила, дізіртірую з хати і стаю своїм сорок шестим просто у гівно, аж хвилі пішли, курва, вно зачинає штиняти аж до Бухова, і я розумію, наскіко я ненавиджу того москалє, шо сі всрав під мойов брамов ! Сяко-тако повтиров мешти* об баби Стефину клюмбу з трускавками, пополокав у баюрі*, шо ніґди не висихає, бо ті пєрдольоні жиди з водоканалу ані раз не можут дати ради з тов руров*, шо бігне попід хідником* і, роздивившись докола, чи ніхто не видів мойої колізії, сміло йду до роботи. І ту, курва, якийсь француватий поляк на Лєксусі, влітає шіснайцітицальовим* японскім колом в ту ж саму калабаню*, і я вже стОю, від вочей до мештів, весь в болоті, бичках від дзиґарів* і обгортках з-під цукорок. Нема на то ради, сміло йду далі, ізлучаючі запахи бичків, гівна, бабистефиної клюмби і Сальвадора Далі, шо ми Ядзі подарила на першу річницю весіллє після півкіля* ромашок з мої сторони. Кутас* з ним, валю вперед, бо ниніка перший динь після урльопу*. Вчора зробив'єм си фризуру* в Реньки Ромбнєнтої, шо в неї срака, як дві каністри-двайцятки, поголивсі «Биком» з восьма лєзвіями, напахнивсі француським дікалоном і шо, курва, сі вертати тепер? І тутка, до холєри ясної, відкриваєсі вікно на єдинайцітім п'єнтрі* і африканська пашча на трийціт сім зубів кідає торбу, повну лупини з-під бульби і чишуї від карпа, котра приземляєсі на мій банєк, як спутнік «Союз» в Тихий окіян. Циган-маршручік, увидівше мене і навит не пригальмувавши, громко заржав і повів у мікрофон, би вші звернули свої голови на йолопа, шо си йде вулицьов, зголови до ніг, як свєткова хоїнка*, увішаний об'їдками. То би було всьо, але через штирнайціть сикунд я сі опиняю по куліна в багнюці, шо лишили засрані чеченскі газовшчики, бо не закопали фоси* після місєчного ремонту рур.
...Молдаванскі хробакі повилазєли з земли, скалят зуби, тикают в мене пальціма, веселі кітайскі голуби літают надо мнов, стараючисі трафити на мою, і так незбит чисту фризуру, південно-корейскі пси з радости полєгали в обмурок, тримаючи всі штири лаби на пузови. А я пєрдолю то всьо паскуцтво, і в москальскім гівні, циганскім болоті, зі смєсью жидівскіх запахів на пітнайціт митрів, в чишуї та лупині, пхну до праці, як рускій матросов на виногорілчаний. І тутка, перед самов роботов (ви си тіко уявіт !), зі смітників виринає ми назустріч єден трансформир (певне бурят ?), з міхом жиліза на плечих і, з таков жалістьов, каже:
— Братчику, ходи, я ті сто грам налєю !
Пєрдольоний вавілон з гоморров !!! Я, самий мєстний з абарігєнів, не витерпів іздіватільств і напивсі в сраку...
Того днє ми сі снили кольорові сни про Неньку...
Вкурвлений і зденервований, але завше ваш, Яків Кутовий !!!
*рура — труба, мешти — туфлі, хідник — тротуар, баюра, дзиґар — сигарета, калабаня — велика калюжа, шіснайцітицальовим — 16дюймовим, півкіля — півкілограма, урльоп — відпустка, кутас — хуй, фризура — зачіска, п'єнтро — поверх, хоїнка — ялинка, фоса — канава.
