Прочитав я нидавно книжку від єдного файного хлопа Sergii Ivanov. Називаєсі «СУПЕРечности». Шо я ті можу повісти, Сергію ? Комплімантів і дифірамбув ти й так сі наслухав до холєри, нє ? Я ті скажу такво. Як читав її, в мене було враження, шо сі див'ю документальну нарізку на ютубі з епізодів свого життє і своїх колєгів. Бо, курва, так вно є. Хлопе, ти написав свою біоґрафію, під котров можут сі підписати шонайминше половина людей приблизно того ж віку, незалежно від місцє проживаня.
І зробити відповідні висновки. Як комусь сі не подобают матюкі, можут в тім місци пікати словікєм на повний голос. Але без них та сповідь (бо то є сповідь, направду) бде виглідала, як п'єть років немашчений шміром ровер. Бде їхало, але і скрипіти бде,
курва, як циґанска фіра на крадених колічках. А тому, нима шо сі кремпувати, тре читати, ба навит в голос, але коли дітиска на вулици сі бавлят. Не хтів би переповідати вам жадного оповідання, але їдно ми впало у воко і не можу за него не згадати.
Down in a hole.
Додолу, на дно, — так я си то переклов. Там є фист влучне порівняннє цілого
регіону з курвов. Але я би то відніс до цілої Ненькі, змінивши деякі речення...
На жаль !
Можите кідати в мене капціма, цеглов, можите арматурами товкти, якшо то ни так ! Файно пасує си сісти з тов книжков на канапі і під дзиґар з філіжанков
моцної кави, а ше як на дворі лєє триденний дошч, а ти чуєш, як він пєрдолит
по блєсі і сі насолоджуєш процесом творіння з літер та слів повноцінного кіна твого життє, курва !...
Файно, на єднім подиху, читаєсі та збірка сповідань.
Завше ваш, Яків Кутовий. :)
