Файно, люде, жити файно!
Добре, як в тебе є дружина, шо є універсальним інструментом, котрий виступає і в якости копняка, коли тя тре підштовхнути до якіхось неймовірних діянь і у вигліді ручного гамульца*, коли тре переключитисі на понижену, би сі не розпєрдолити на амен в яку стіну чи слуп, курва!
Люкс, коли твоя дітина (а ліпше штири), тре ті мозґі, не слухаєсі, часто має тибе в сраці, але приходе такій чєс і ти ся дивиш на ню і пре з тебе гордість шалена. А ти стоїш поряд, тішишсі, як мале дитє, ревеш, шо бугай на полю і чуєш в собі ШЧІСТЄ! Величезний потік радости переповнює твоє їство, розпирає тибе зисередини, ше троха і полЕтиш, курва! А ти стоїш і сі дивиш докола на ту всю нібито богему чи иліту, видиш, як ніхто інчий, їх наскрізь і розумієш всю біду їхніх порожнин. Черепних, грудних чи навит черевних...
Неймовірно, як в тебе є робота, улюблена, а часом не дуже, але вна дає ті цілу купу позитиву у вигліді спілкування з цікавими персонами, каси в кішени та ше купу всякіх радостей.
Елєґанцко, люде, коли вдень сидиш си в хаті, дошч, курва, валит по стрісі, хочецця спати, пити, курити і жерти водночас. Єден дзвінок від колєґів перевиртає всьо з ніг на голову і і тобі вже ніц не тре, ти летиш впиред і жадна гиря на твоїх ногах у вигліді твої кубіти, мами чи дітини не спроможний тя спинити. Но бо комусь тре більше, ніж їм. І робиш то, шо тре, незважаючи навит, жи'с на почєтку пересрав, як заїць, але зато потім почуваєш себе, шо тотой супирбетмен з кіна. А вже коли'с вистигаєш, робишсі плятиново-зимним, то розумієш, шо'с зробив. І ті всі докола, вни тиж зачинают то розуміти і фист сі тішат з того, жи мают тебе коло себе...
А коли догоряє літо, на твоїх грудьох квасним молоком кісне сум, бо ти навит не позагаряв порєдно, не напливавсі в річках, то си пригадуєш кіко зробив'єс і кіко ше мав'бис вдіяти... І дєкуєш, люде, і людьом і ЙОМУ!
Завше Ваш, Яків Кутовий.
*гамулєц — гальмо
