Як си їду з БорИслава на Трускавець, завши завертаю до файнезного джерела, шо сі сховало в лісі по лівій стороні від дороги. Вода там фист яка добра ! Троха смердит тухлими єйцями, але то ніц. А помічна яка : і від нирок, від вонтроби (то значи — печінки), від голови тиж помагає (наприклад, як троха звечора лиґнеш забогато).
Всі правдиві бориславські кОти тоту воду п'ют...
А знаєте відки вно сі взєло , то джерело ? Нє ? То я вам повім. Давно тому, літ зи стопідисєть, жив си либак. Іван певне го звали, бо тодіка всіх так називали. А може й не Іван... Не памітаю. Либав він тоту ропу з раня до вечора і з вечора до раня, носив ї до пана, а пан коло него шодень багатший ставав.І було їм файно.
Аж єдного дня, Іван, ніц нікому не повівши, взєв та й вмер. Зовсім заштивнів. А коли ше живий був, то вшім казов, жи го поховают на Бухови, би він звідтам весь БорИслав видів, бо Східници тоди не було... Але певне той Іван був тодийка під якимись санкціями, бо не дали го поховати на Бухови. Ну бо може жи простюх був ? І закопали Івана на виїзді з БорИслава по правій стороні. І певне сильно то нашого Івана вкурвило, бо за три дни потому ВЖЕ по лівому боці дороги, в лісі забило джерело... І дотепер б'є... І три рури з него стирчит. З єдної течут сльози Іванові, з другої — піт, шо на роботі він проливав, а з третої — ...
І смердит вно фист ! Не то шо в тотім Трускавци з бювету — нормальний шнобель
навит ніц не відчує.
О ! А теперка на тим місци, де Івана поховали лежит цвинтар. Кажут жи, як троха більше, аніж тре, «товару» там поховают, то Іван сильно сі денервує і джерело зачинає ше більше штиняти...
Але тодий і помагає борше !
Завше ваш, Яків Кутовий
