Справа, яку ДБР завело щодо суддів Верховного суду, які визнали протиправним указ Зеленського про звільнені Тупицького — це, словами журналіста Данила Мокрика — просто срака. А от блогер Леонід Маслов, і з ним важко не погодитися, пише, що це — справжня вишенька на торті всього політичного сезону.
У чому погоджуються оглядачі та адекватні політологи: Зеленський остаточно став на шлях авторитаризму. Звільнення Авакова (який, без сумніву, чорт), яке стало зачисткою останнього самостійного гравця з владної команди, та тиск на суддів Верховного суду за те, що вони ухвалили правове рішення всупереч волі президента — це демонстрація, що у Китаю почали вчитися не просто так. Тільки в Китаї всі інститути держави працюють на партійну верхівку. В Україні ж ж усі інститути держави повинні працювати на особистий інтерес Зе і його найближчого оточення. У країні не повинно бути іншого закону, окрім бажання самого Зе.
Далі, радше за все, почнеться зачистка політичного та економічного поля. Тиск на суспільство та подальше згортання свобод.
На цьому тлі цікаво виглядають заяви спікерів Банкової про розворот на Схід.
Це — шлях Білорусі. Адже Лукашенко — це і є пародія на Китай. Тільки замість смартфонів — трактори, а замість боротьби з корупцією — рівненькі дороги. Зеленський, як і Янукович, краде в українців мрію про європейське майбутнє, і робить це хитро, поволі, без надмірних обіцянок, як Яник у 2013. А ми, суспільство — робимо вигляд, що нічого не бачимо. Цікаво, де ті, хто кричав наприкінці 2018 про Порошенка, який встановлює диктатуру? Де ці всі організатори «третього майдану»? На Зеленського спонсори грошей не дають?
Здається, ми прокинемося, тільки коли буде повна жесть. І доведеться піти з революцією по третьому колу. Дай боже, щоб воно було менш кривавим, ніж друге.
Читайте також: Як українська влада мала відповісти на статтю Путіна про історію
