36. Ведення гідродинамічних досліджень для водного транспорту, створення і вдосконалення безгвинтових водоструминних двигунів. Цей напрямок був продиктований з одного надчутєвого півсну від відкритої консервної банки з рибою: «Моторна лодка! Моторна лодка!!!» – паніка – і вже до рака-лікаря вмшиковується черга з покаліченим її гвинтами-лопастями риб – все це в людських ролях. Або ще саркастичний заголовок з газети: «Військові навчання закінчено. Миротворці вволю постріляли. Рибки і пташки не постраждали»... Був такий період, коли сни від рослин, комах, птахів, мишей, собак перекладалися мені людською мовою і передавалися в людських ролях – для кращої дохідливості. Про подібні надчуттєві надвразливі моменти я вичитав у книжці Коліна Уілсона «За пределами непознанного» (із серії «Книжный клуб семейного досуга») – але вони стосувалися історичних прозрінь, бачення моментів минулих епох, яскравого емоційного сприйняття певних історичних сюжетів, перебування у «зміщеному часі». А тут відбувалося трохи інше – не безпосереднє «перевтілення в ворону», як у Кастанеди (“Дон Хуан"), а щось ближче до казкових сюжетів Андерсена чи Астрід Ліндгрен (перевтілення ворони, комахи, риби — в тебе самого, щоб тобі передати їхні відчуття)... Це ризиковані стани, мабуть, вони дозволені до певного віку, поки організм ще молодий і може виходити самотужки без значних душевних втрат. Я записував ці сни, півсни, підказки "голосів" у щоденниках, можливо, вони ще дочекаються свого часу, а може, це надто інтимне...
Поки-що будемо триматися більш "наукового" русла. Все-таки тут статут і моральний статус, імідж поважної фірми... Правда, тоді, у 95 році, придумуючи її символи, я ще не знав, що вони мусять бути гострими, агресивними. Це теж одна з причин, що її "задавили" податковими претензіями, хоча за 6 років існування (від 9 серпня 1995 року до 11 жовтня 2001 року) вона так нічого і не виробила, і не заборгувала. Директор заробляв ковальством по чужих фірмах гроші на її розкрутку, бо більше ніхто не був зацікавлений у її існуванні. Чужі фірми теж.
37. Контроль надійності електропровідних, трубопровідних, рейкових систем транспорту і зв'язку, їх проектування і монтаж в труднодоступних умовах.
Це теж емоційні моменти, пов'язані зі Славськом, тамтешніми гірськолижними підйомниками (по суті своїй дуже примітивними, але тепер вже дуже дорогими – по 8, 10, 15 гривень за бугель – кирку під дупу, і, напевно, з 30 гривень за підвісне крісло) і з зачаруванням красою сріблястих високовольтних опор енергосистеми "Мир". Ці опори настільки витончені, так художньо викінчені – там їх три типи: П-подібні зовнішні арки, Т-подібні "велети, які тримаються за руки", і Г-подібні , вже трохи забув які, але тоді, ще з тріском високовольтних дротів в тумані, вони були для мене джерелом натхнення для безлічі сюжетів, зоврема того, який я використав у дипломному НІРСІ, і ще кількох, з якими виступав в Москві, на вул. Сивцев-Вражек, в підвалах "Інституту історії і теорії архітектури" перед групою співробітників Лєбєдєва, головного "арх.біоніка" тих часів – виступав, як Наполєон, озброївшись п'ятьма томами гістологіЇ Хема, Кормака із безліччю закладок: що маємо в гістології – і що мусить бути в архітектурі, бо воно вже проявляється: ось вам клітинна структура села з розгалуженнями вулиць (як це видно з літака над Жулянами), а ось вам такі самі розгалуження (з такими самими асиметричними зміщеннями "будинків-ядер" з "господарями-ДНК") на гістологічному зрізі печінки ... Потім ще виступав перед головним пневматиком В.В.Єрмоловим, ст.викладачем кафедри конструкцій МАрхІ. Він мені запрезентував дві свої книги і послав в бібліотеку переглянути німецький збірник дитячих конструкцій Герцога... Хоча я тоді надавав перевагу комбінованим конструкціям француза Рензо Піано. Потім ще мав розмову з апатичним, розчарованим життям Вознесенським, який паяльником готував надувні яйцеподібні моделі для якоїсь виставки – це вже була жеброта і бідося "реального" становища з пневматичними дослідженнями в тодішньому Союзі; потім я ще влаштовувався на роботу в Загорський філіал НИИРП (резиновой промышленности), який випускав надувні аксесуари для підводних човнів, спливаючих радіомаяків, але замість залишитися там і просто працювати – поїхав просити "відкріплення" у київське "міністерство освіти", де мені його, звичайно, не дали...
Я дійсно думав зібрати бригади "високовольтників" з самопідйомними лебідками і хоча би пофарбувати ті опори, які вже тоді починали ржавіти і облущуватися. А тепер не знаю, чи вони ще стоять, чи вже їх покромсали на металобрухт... А чеські "коробчаті" системи, які тоді починали монтувати на іншому схилі, десь за "Політехніком", мене дуже дратували своєю грубістю. Такий контраст, як, скажімо, у коробки залізного вагона будівельників – на фоні розкішної тентової структури якогось "паломницького центру Хадж" фірми "Birdair" в Саудівській Аравії... Карпати просто не допускають грубого неестетичного втручання.
Додамо сюди ще №30 — Організація концертної діяльності, зокрема поетичних вечорів, виступів інструментальних груп, дитячих хорових і танцювальних, театральних колективів. Ішлося насамперед про "конструктивну основу" для розміщення глядачів і акторів — мали б використовуватися методи мобільної пневмо-архітектури. У розважальному центрі "Гомораріум", посланому студентам МАрхІ, практикувалися надувні "хмари", обтягнуті "крупноячеїстими" сітами для лазання по них, лабіринти і атракціони з півдзеркальних плівок; у підглянутих методах групи "АББА" практикувалися легкі пластикові стільці, складувані "стакан в стакан", і надувна "хмара" – пневмолінза (по суті півпрозора надувна подушка) як покриття сцени – все це дуже швидко розкладалося на стадіоні ... Тобто будь-які засоби, дозволяючі молодіжним колективам бути незалежними від існуючих концертних залів, за які треба платити великі гроші. Також мали би оранжуватися й розкручуватися власні пісні, авангардові сучасні поетичні твори, спектаклі, музичні ансамблі з високоякісною апаратурою і сучасними комп'ютерними програмами.
Бо мова піде про "пелюсткові мікрофони". Я не знайшов їх в статуті, але вчора згадав задум при бажанні правильно підсилити "духовний голос" (свистячий, з пісочком, більше дихання, менше деренчання) від одної прекрасної леді, яка веде астрономічні програми на Ютубі
Тема "дихаючих пелюсткових мікрофонів" відноситьсі і до "організації концертної діяльності", і до "пневмосистем — технологічних, побутових, вентиляційних, транспортних" — там різні перерізи трубопроводів, різні тиски (напруги) і потужності (струмені) потоків, але наявність останніх полегшує — і робить безшумним (без всяких місцевих вертушок і компресорів) впровадження перших.
Для чого вони потрібні? — тут важлива тема всяких деренчалок-радіоточок як утрамбовувачів повітря, які мене дратували ще від "позивних Маяка" на дачах і "сесій верховної ради" в автобусах — тобто від початків "перебудови" в кінці 80-х, коли почалася тотальна "гласність", яка задовбувала власні думки і перебивала власні плани (як зараз перебиває і задовбує психіку трамвайно-тролейбусне радіо з чорних коробочок неперервної мозгойобки протягом всієї подорожі).
Нормальний живий голос має 2 складових — дихальну (духовну) і вібраційну (вольову). І я не раз чув, як люди спецаільно підсилюють деренчання (вольовий янь) і послаблюють дихання (духовний інь) — щоб краще, гіпнотичніше, примусовіше впливати на психіку ближніх. Особливо це помітно в деяких лінивих дівчаток, які ото стали матерями і таким голосом виховують власних дітей, не встаючи з ліжка.. Такий "зичний" деренчливий голос виробляють і військові командири, щоб його далеко було чути і щоб він вписувався в тембри телефонної трубки. Ну і деякі "вольові" начальники. Цей "голий янь" дозволяє меншими засобами видобувати більше звуку — тобто він економить енергію говорящого, але дуже дратує психіку слухаючого — і не знаєш чим, хоча підсвідомо ненавидиш свого начальника, командира чи гіпнотизера з ліжка в жіночій особі. Бо по законах взаємодоповнення — янь викликає інь — потребу рухатися і генерувати духовну енергію, і якщо янь — це любов — притягання, то інь — ненависть — відштовхування, а ненависть, тенденція розширення, відчуження, енергія росту — вимагає більшою витрати сил і напруг, ніж енергія любові. Тобто одне і друге потрібне, ненависть як енергія дерзання, енергія прочатку роботи і підйому кожного дня, коли треба взяти себе за шкірку і витягнути з півсонного стану, — вона може і більш потрібна для життя, ніж "блаж" відвертого щирого кохання — падання в спільну потенціальну яму, але тим не менше — коли чуєш такий контролюючий деренчливий голос, який "пиляє" і не дає розслабитися, весь час притягує увагу до себе і почувається домінантним у своєму домашньому просторі (дзвінкий "вольовий" голос янь — проти "духовного" глухого, дихаючого аж з присвистом голосу інь), — то ніби знаєш, що тобою маніпулюють, тебе "використовують" для своїх потреб — і роблять це з мінімальними затратами сил зі свого боку — силою деякої феміністичної впевненості у своїй правоті і вищості, навіть не вникаючи у твої власні думки і плани. Ще й з такою насмішкою, як махати пальцями перед очима: "ей, ти ще тут, ти мене слухаєш? чого ти такий неуважний? Я ж сказала:...." — і коли таки коли такій людині почнеш прислуговувати, купившись на видиму "дитячу безпомічність" — вона дуже легко може "вилізти тобі на голову" і нав'язати безліч додаткових повинностей — будеш бігати, як цезорик, і жити в неї "під каблуком" і взагалі не мати вільного часу і власної думки.. Так що вчувайтеся в голос — краще, щоб він був "духовний" — більш глухий і свистящий, з надлишком дихання, ніж "вольовий" — дзвінкий, лункий і "зичний" із зверхніми нотками командування і гіпнозу — звиклий, щоб його слухали.
Це, так би мовити, психологічні (анти-гіпнотичні) передумови необхідності підсилення "дихальної складової голосу" — тепер про її технічне виконання. (До речі: курвидла теж розвивають "вольову" деренчливу основу — і роблять це переважно в низьких частотах, як наш примітивний "гіпнотизер" (всьо надьожно, всьо чьотко, всьо схвачєно) і позер зеленський — актор-комік на керівній посаді, що помаленько входить в смак диктатора, розвалюючи всю попередню роботу "державотворчої діяльності". Як тяжка хвороботворна гиря на легкій пелені "реліктовой духовності" — підйомної сили українського народу.)
Так от, традиційні мікрофони підсилюють тільки "вольову" деренчливу складову голосу. Ніякий вітер дихання там не проходить. Може бути його імітація — коли говорити тихо в сам мікрофон, торкаючись до нього губами, — але все одно: це лиш імітація, вібруюча симетрично в обидва боки мембрана. Для підсилення "вітрової складової голосу" вставимо кругом традиційної головки мікрофона — щось схоже на пелюстки ромашки на пружніх консолях чи пружинках, які мають кожна свою щілину — свій "паз руху" в напрямку відхилення, і свій "кіль" — вертикальну пластину, яка входить між 2 пластини пазу і збільшує ємність конденсатора кожної пелюстки.. Якось органічно, що деренчлива вібраційна складова збирається соленоїдом магнітної котушки мікрофона і передається вібраціями магнітної котушки по центру картонного динаміка, а дихальна складова збирається системою конденсаторів біля "кореня" кожної пелюстки — і підсилюється також конденсаторами, які збільшують чи зменшують силу "вітру дихання", регулюючи потік повітря через серединну трубку динаміка, під'єднану до пневматичної мережі. (Там, де зараз ковпачок)
Теорія 2Ж-циклів — така штука, що помагає виявити як страшні перекоси (між Минулим і Майбутнім, Історичним і футуристичним, театральним і функціональним, науковим і релігійним,.. розглянуті раніше) і помогти їх виправити (за законами динамізації — відокремлення потоків, перенаправляння стихій), так і знайти речі, які мали би бути — хоч кров з носа, але їх нема.. Як того "вітру дихання", якого мені особисто дуже бракує. Хоч на перший погляд його ніби і треба, бо він не несе смислу, але він несе дух — те, на чому світ тримається.
Перепрошую, в мене тут проблема: якийсь чорний кіт чи кицька добирається до совиного гнізда — і сова панікує. Я хотів кота зняти, але не дістав до нього — він заліз на тонку гілку.. Поставив йому внизу консерву — може компенсує голод..
