Доля курвивого падла (Життя — фікція, Смердь — правдива)
14.02.20 07:45
Серце гепає ночами з частотою 200 ударів за хвилину — з лютої ненависті, перемелюючи отруту курвивого падла. Курвиве падло душить інтелектуальний потенціал, їбе отрутою в душу, мертвим живе, «каменем по яйцю», — тіпа воно тут було завжди, воно тут «сАме глАвне» — сидить собі в ямці, тіпа «какає» навпочіпки — само дихає смородом ("підглядає за світом" з підлотної ямки свого срання), і почувається, як вдома, а ти тут тіпа в гостях у курвивого падла.. — і першим ділом падло добавляє тобі піску і шутру в легені — всаджує свого липкого хуя в горло, "сливку" смертельної образи, вогню ненависті в мозок — а потім вже починає з тобою спілкуватися "па-свойскі", з позиції армійського "старшинства", з бидлячим "накатом", голосом с хріпотцой, як в зеленої гниди в ролі президента — шмаркляве, миршаве, голова втоплена в груди, а дивиться звідти, зі свого унітаза, ніби зверху.. Шо, мол, прішол? Шо нада?
А ти мол прішол до нормальної роботи — гниди тут ще не було, коли ти "підписувався" — обіцяв, що зробиш. Тут справа твоєї честі, гонору, — ніхто крім тебе і без тебе не зробить (вже півроку прес стоїть розібраний і не руханий — кільканадцятитонна махіна, тиск дає 200 атмосфер, а з новими прокладками може й ще більше). І мусиш, сука, тепер робити через сухість, через прокляття, і ночувати коло того преса (бо шкода часу на дорогу — 3 години туди, 3 назад), а курвиве падло зранку приходить — і першим ділом добавляє тобі піску і шутру в легені — "сливку" смертельної образи, кляп в горло, вогню ненависті в мозок — відчуття тюрми і могили, катівні і трупарні з "расчлєньонкою" над живими ще трупами. Пояснюєш падлу, що таке "асоціативна пам'ять" і якими кривавими підвалами тхне його сморід, яку страшну пам'ять у собі вміщає, — але до падла не доходить — в падла уява атрофована — падло хоче відчути все на власних кишках і на власній шкірі.
У такому випадку "нерви" не помагають — тільки тратиш сили. Треба навпаки розслабитися (правда, серця не розслабиш — воно калатає з частотою 200 ударів за хвилину) — і "передати повноваження караючим органам", бо ти тут ніби "творча сила", а воно одне з другим не в'яжеться: або одне — або друге, а про "добро з кулаками" баба Рузя тобі розповість, як її вчили в піонерському таборі: "Мы — харошие, они — плохие". Як то називається в релігіях.. — "просити помсти в неба". А вона б'є всіх, кому "похуй", хто зарано "одомашнюється" — почувається з тим смородом всюди,як вдома, і приходить "на роботу" с домашнєй гнільцой — щоб тут теж розслаблятися сигареткою "до того" і "послє того". Гниле курвиве падло.. Воно просто присутніє, просто сутеніє, заволокує димом небо і гнилою отрутою твоє "прозріння" — роботу твоєї уяви: замість дивитися всередину і вчуватися туди, де не видно, воно позує, скотина, грає роль "повноважно працюючого" — і тягне свою рутину. Ще й підмазується шорстким гнилим кляпом до приїжджих успішних людей (відвідувачів, клієнтів зі своїми терміновими справами) — починає заводити липкі "свойські" розмови , несе якусь гнилу липку філософську пургу "за жизнь" (ніби те "життя — житуху — жізнь мою жестянку" нема кому більше описувати і захищати, тільки гнилому курвивому падлу, яке повзає по його дну і нудить світом).. І просиш його зникнути, відійти подалі за вітром, щоб курвивий сморід не влазив в легені і в мозок, — а воно тіпа не розуміє, бо в нього тут "всє сваі" — життя-театр, життя криве, життя сьмішне, чим кривіше — тим сьмішніше.. Йому тіпа "прикольно", як воно тебе дойобує періодичними порціями отрути і як ти бісишся, ще й грошей на сигарети може попросити, тіпа "вуха пухнуть" — "очєнь нада".
Отож, курвиве падло мусить раз, і другий, і третій пережити мордації трупного окоченіння, поки не осягне і не виправить всіх помилок, які зробило в минулому житті.. Пригадає, коли перший раз запхало гнилу курвиву соску до писка і як почуло від старшого курвивого падла про широке-минуле-далеке і як уважно слухало старого курвивого падла, роздзявивши писок, і ходило навшпиньки, поки старе курвиве падло напозується-накуриться, наговориться, тяжко зітхаючи, так ні разу і не бите за свою смердлячу акцію-атракцію по затяжці молодшого оточення в "великий атрактор"..
У цій країні (з 500-річним стажем гавняного курива) нема жодної роботи, жодної дороги, жодної стежки без гнилого курвивого падла. А тому ця курвива гнила країна буде знищена, переїхана танками, переорагна бомбами вздовж і впоперк. — Така гнила курвива доля всіх сраних курвивих імперій.
Ще раз пояснюю тупим: я відчуваю "нарочиту, спеціальну" отруту. Суто спеціально для блокування нервів, для отупіння населення ("нікотин блокує ацетилхолін — медіатор передачі нервових подразнень" — і тим все сказано.)
Мені не шкодять технологічні дими — вони поступово зникають, технології вдосконалюються. Мені не шкодить дим від коксу (коксова пилюка — при розбиванні великих брил) навіть лікує — вона солодка, цілюща, помічна для дихальних шляхів, як вугільні таблетки для шлунку (я працював в кузнях з 93-го року, сам організовував і вдосконалив 4 кузні, правда, в чужих приміщеннях — і потім хворів від курвивих "помагальників" — а втрати здоров'я і нервів не окуповували заробітків — і так я їх кидав — інакше вже би здох. Тепер на Ретро дивитися не можу, бо за мною мала бути пневматика). Мені не шкодить дим від мотоцикла, машини. Мені не шкодять запахи нітрофарб чи ацетонів. Нітрофарби вивітрюються, димні двигуни поступово витісняються електродвигунами.. Мені шкодить виключно сигаретний сморід — він фальшивий, позерський, чужорідний, гірше гівняної ями, нагло нав'язливий всюди, де хоч трохи працює уява, де йде робота. Його дія схожа на анафілактичний шок. Він спеціалізується по вбивству світу уяви — наглого придушення людських світів уяви (творчих світів) одним-єдиним, весь час одним і тим самим тюремним і могильним запахом Смерді.
Курвива худоба має садистичний кайф з такого невидимого вбивства — черпає звідти енергію — просто спускає дух надаремне (все одно, що спускає колесо, спускає пару з паровоза, повітря з м'яча, бензину з баку) — і тим затверджує, висушує світ і самого себе у ньому виставляє пам'ятником абсурду — Себе в ньому: мертву скульптуру без життя — людина без духу, без уяви, без бажання, простий робот, виконуючий команди. Нема команд — нема роботи. Або ж готує якусь підлоту — підйобку, підколку, пранк, "шоб жизнь мьодом нє казалась" — дати просратися ближньому, щоб тебе запам'ятав на все життя і мав що згадати. А хто ненавидить — той дає енергію, служить донором для упира (для вампіра з гнилою сигареткою в писку і "солідним" хрипким голосом зі смердючого горла).
Курвива худоба — замість отримувати задоволення від роботи, від втілення задумів, мрій, планів на майбутнє, замість генерувати якийсь ентузіазм (таке слово колись було у вжитку, а тепер "даже как-то нєпрілічно" при курвивому падлі його вживати) — просто викурює, спускає на пси всю генеровану енергію від роботи — заглушає "високовольтний реліктовий гул", дрижання напруги в тілі, як після 200-кілометрових гонок на мотоциклі, який ще і ще тягне на подвиги — і десь там люди виконують ним карколомні сальта, займаються "паркуром" на ресорах-пружинах натренованих ніг, літають в повітрі на дельта- і пара-планах, насолоджуються життям і видозмінюють, прикрашають, вдосконалюють світ під свої потреби і потреби Природи, — а тут курвиве падло забиває смородом, засипає піском всі продихи піднесення і свіжості. Курвивому падлу смердь і задуха — миліші.
Курвиве падло отримає і те, і друге, і третє, як бонус, — буде конати від каліцтв і задухи, в скрутах кишок і поламаних кісток, в язвах і ранах від аварій і акцій взаємної помсти. Буде конати довго і нудно, поки не здохне. І ще в останні моменти, безруке безноге буде просити: "Браток, дай сіґарєтку!" — вот прям сам запали і дай гниді — щоб ще разом з калікою здохнути.
Загони курвивого падла чекає страшна тюремна каторга десь в безповітряному просторі, де кожен ковток повітря — на вагу золота, і кожен вдих означає відтяжку страшних задушливих мук. Курвиве падло буде мати все, чого заслуговує "в сухом остаткє" — за все, що йому "вигоріло", кого воно "викурило", чиї плани і задуми задушило. І буде все помаленьку відпрацьовувати де-інде — на тягучих безповітряних островах, сопучи в спітнілому скафандрі — "помалєньку, кірочкой, нє спєша", ще й вічність в подарок.
І до речі, всі ваші пост-перебудовчі лозунги-самості — Самоусвідомлення, Самоутвердження, Самопроголошення, Самовиживання, Самоокуповування, Самовизначення, самобут, самограй, самодур, сам-у-рай — теж від надмірного курива — воно все просякнуте хворобою тяжкого накуреного Я і є прямим наслідком руйнуючого антагонізуючого впливу на психіку тютюнової отрути, яка в сучасному суспільстві повинна бути заборонена, як найпідліший душовбивчий наркотик.
Але ви на такий подвиг не здатні. Ви будете кланятися курвивому падлу (хай воно тіпа "медитує", де хоче, хай і не завжди відповідає — кивне нєбрєжно у відповідь), будете знімати капелюха перед "солідним паном в капелюшку", переймати гнилі паньські манери, повільний статечний величавий самодостойний метод рухатися нарочито-заторможено, — і будете так само гнило-повільно-статечно опускатися з ним на дно — і уявляти себе розімліло-млосно вже почті шо в раю (блін) — як на картинці з баптиських методичок — з повільною сапочкою на райських грядочках, театрально Самоусвідомлюючи Себе в роботі, Себе в релігії, Себе в науці, в мистецтві,.. — і так і здохнете, фальшиво позуючи, оглядаючи, як найбільший здобуток, свої "напрацювання", і тягнучи їх тягарями до самої могили, ще й інших ними придавлюючи тяжко і нудно в наступних поколіннях.
Бо ви є прокурені гниди з 500-річним стажем, відколи з Гамерики привезли тютюн. А тому ви будете винищені, як прокурені індіанці, виселені звідусіль, як прокурені цигани, бо гниле курвиве падло вміє тягнути колА набесної помсти на свої засмерджені душі.
Курвиве падло не розуміє, що для когось може бути смертельною образою і найнудотнішою тюрмою — знищення всіх планів на день тим вбивчим смородом, щоденне зґвалтування в душу отруйним кляпом, який до кінця дня там сидітиме — і вже не виригується, не вигавкується, не викашлюється, тільки ущільнює пружину ненависті до курвивого падла і до всіх, кому "похуй".
Похуй — як на власні шлейфи отрути, так і на шлейфи власного сміття, так і на "віяла" іскор з-під болгарки (похуй, кому вони в очі), на всякі пилюки з-під коліс (похуй, кому вони в легені), на гнилі музони з монотонним бумканням, бо більше нічого не чути (похуй, кому вони валять сабвуферарми по кишках і в вуха), на тупі свойські розмови "за жизнь" — про Широке-Минуле (похуй, кому вони нада.. — от вчора спитали, чи я чув про такого спортсмена — Івана якогось там, вже забув прізвище, але на мить втратив увагу, обережність, якось не так розвернувся — і ручною циркульною пилою перерізав її ж провід. Він так намотався на вал, що все заклинив, а там тих "кожухів захисту" — -гнадцять штук, півдня розбирати, ще й закручнені "намертво") — ото через такий безалаберний "свойський похуїзм" (шо на умі — те на язиці) бувають травми, аварії, поломки, бо Широке-Минуле з власного прогкуреного унітаза комусь в вуха — давить непотрібним грузом асоціацій, відвертає увагу, а в Минулому — там вже нічого не зміниш — то на хуя ж про нього стільки пиздіти і ним перейматися??? Бо яким би воно не було "повчальним" — тут зараз конкретно інший цейтнот, інші умови! — Але прокурене падло любить насаджувати повтори і повільно тягне свою волинку — ту саму гнилу рутину: ті самі мелодії, ті самі старі анекдоти, ті самі заяложені історії, ті самі виховавчі реклами в вуха від прокуреного начальства "трамвайно-тролейбусного управління" — от вони тебе пхають мордою в одну і ту саму тюрму і могилу. Навіть смердь — і та приходить наприкінці в нудкому образі, до болю остогидлому.
Бо прокурене падло — просто тупе (трупе) і нагле і не думає про наслідки (йому "похуй" — і це вважається "крутим") — воно сре в душу, а нарікає на екологію, на "ту хімію, ту науку, ту пулітику, ту систему", а само — худоба невихована, якій ще здихати і здихати, вчитися і вчитися на своїх помилках, поки навчиться якось розрощувати, розпростовувати і розминати свою зіжмакану зашкарублу душу, протрамбовану і прокопчену, заасфальтовану і забетоновану отруйним гірким гівном курвивого падла, поки навчиться "не западати" в чужу душу курвивим бидлом, щоб його жаліли і запам'ятовували навічно, бо воно — типовий обкурений унікум — кожне курвидло себе таким вважає, і досить тобі тільки забути на пару хвилин про його існування — воно тут же знов нагадає про Себе.
Нічого "просто так" не буває — все якось "накликається зсередини", а найстрашніші прокляття приходить із того, що мало бути реалізованим, а не пробилося через "сплошной асфальт" ("суцільний" не так фанерно звучить) "готових" ідеалів, старих ідолів, заяложених зразків курвивого світу. Що мало бути легко, зробитися швидко, на піднесеній зібраності думок і енергій [(на "ентузіазмі" — запам'ятай таке слово — воно все ще має право на існування)] — те стає тяжко, довго і вимушено, або ж ніяк не стає..
І ото, сука, їдеш зранку досвітньою електричкою, курвидел на пероні благополучно обминув з підвітряного боку (визначив по шлейфах напрям вітру), вагон теплий, розслабився, дрімаєш, згадуєш сон, мариться щось добре.. — але недовго, бо сране курвидло з міжвагонної площадки вже запустило цівку гнилого гидкого смороду в вагон і в легені — і все: тюрма прийшла, тюрма і могила. І не маєш сили йти бити курвиве падло, яке вбило твій сон, задушило твою свіжість, не маєш сили перетворювати його морду в криваве місиво, але "посил пішов" — є таке "выспрєнноє слово" в москалів — "посыл!" — і вже пішли чортяки по його душу. І ото сидиш тепер, думаєш тупо, що оце от все сонне царство відпочиваючих перед роботою чи навчанням людей в півтемному вагоні — це все фікція, а от гниле курвидло — справжнє, і воно не дасть тобі відпочити, не дасть заснути, сука: буде гнітити і гноїти, чавити і труїти до кривавої помсти і курвивої бойні самознищення, бо для курвивого падла життя — фікція, а смердь — ото правда справжня правдива.
А енергію Уваги воно притягує — бо потенціальна яма, чим ближче до "чорної діри", до "великого атрактора" (там, перед прірвою, кожен викидає якісь "джети") — тим більша тянуча сила чорнодірого погляду. І забуваєш про все своє — запам'ятовуєш Його, Смердь, тягуче чорне падло.
Там ще дорогою траплялися написи: "М'ясо — вбивство", далі магазин "М'ясокрай", далі баптиський щит з "броскими написами" — теж вампіри, вміють притягнути "Широку обширну тему" для примусового викручування всього в колапс: "чи скоро [гражданський] кінець" — чи скоро Україна покладе повний болт на громадянську освіту і з армійської "гражданки" перетвориться на воєнізовану "поліцейську силу Євразії" (бо наука нічого не коштує — коштує ненависть. Вона дає силу.)
Таке от написалося.. Воно проходить, якось перемелюється ночами на свіжому морозному повітрі з клубами пари.. Якщо зовсім про нього забути — тоді стаєш майже щасливий. Але коли воно навалюється знов — з першим ранковим курвидлом — відчуваєш, що безодня-прірва-чорна діра курвивого падла ближчає — з усіма наслідками. А йому будь-які бля науки — до сраки — особливо про нікотин і ацетилхолін, бо воно, сука, Макрос — і срало на науки. Йому войнушки подавай — шо-нібудь жощє — шоб пранзіло. А як там трупів зшивати і кишки назад в утробу вкладати — то хай ботан думає, очкарік, на те він вчився.. Але краще очкариків перестріляти, як в курвивих режимах хрен-Ыня й Пол-Пота, — тоді буде ваапщє жесть, блть.
