Частина І

Абстрагуйтесь від усього. І уявіть.

Ви захотіли відвідати дві далекі країни, про які майже нічого не знаєте.

Під час подорожі ви звертаєте увагу, що в обох країнах говорять однією мовою, слухають одну й ту саму музику, на вулицях міст і містечок стоять пам'ятники що вшановують одних і тих самих людей, а самі вулиці часто носять однакові назви. По їхньому телебаченню крутять одні й ті самі серіали, і багато мешканців однієї країни мають родичів в іншій, відвідують їх або просто підтримують зв'язок.

Через деякий час по поверненні додому, ви дізнаєтеся що ці країни почали війну. Дуже не логічно, правда? Що ці дві схожі одна на одну країни можуть між собою не поділити? Бабусин спадок?

Ви починаєте цікавитися цим і зі ЗМІ дізнаєтеся, що до влади в одній з країн прийшла націоналістична хунта, яка забороняє спілкуватися однією з мов, яка поширена в цій країні. А інша країна ввела війська з метою захистити від націоналістів мирне населення сусіда та скинути хунту.

Все виглядає цілком логічним і навіть більш того — справедливим. Адже ви особисто були в обох країнах до початку війни і бачили ситуацію на власні очі. І звісно, ви будете виступати за захист та свободу мирного населення, яке, як вам відомо зі справедливих і незалежних ЗМІ, піддається переслідуванням з боку хунти.

Частина ІІ

Військові злочини в Бучі, Ірпені на решті окупованих територій — що це таке?

Це типова поведінка імперії на землях, які вона хоче асимілювати та включити в свій склад. Нічого нового. Так вели себе три тисячі років тому ассирійці, дві тисячі років тому римляни, ті ж самі московити всю свою історію. Відмінність тільки в одному — зараз є інтернет. І весь світ може бачити майже в режимі онлайн як насправді будуються імперії.

Як приклад — Аляска. Як вам відомо, Аляска, до того як увійшла до складу США, була під контролем Російської імперії. В часи панування московитів туди направлялися великі групи для промислу китів та інших цінних ресурсів. Але вони вступали в конфлікти з алеутами — корінними мешканцями тих земель. Найбільш часто зіткнення закінчувалися тим, що цілі поселення алеутів знищувалися, чоловіків та старих людей вбивали, а над жінками та дітьми вчиняли акти сексуального насильства. При чому групові гвалтування, на очах решти поневолених, могли тривати тижнями. На що в психологічному плані після цього перетворювалася жертва сказати важко. Але волю мешканців поселення до спротиву таким чином знищували раз і назавжди, як, цілком можливо, і волю до життя.

Тому ті звірства сексуального характеру які зараз чиняться на окупованих територіях мають на собі одну мету — переламати в людей волю до спротиву, знищити їх психологічно, зробити з них безхребетне сіре стадо. Я повторюсь, в цьому не має ніяких відкриттів, це типова поведінка імперій на захоплених територіях. Різниця тільки в тому, що московити це завжди робили з надзвичайною, тваринною жорстокістю. Ці злочини це клеймо, яке вони ставлять всім підкореним народам.

Йдемо далі. Територія підкорена, розграбована й сплюндрована. Але її потрібно повертати до життя, щоб вона приносила економічні вигоди імперії. Солдат потрібно повернути додому, але разом з тим, жителі повинні завжди пам'ятати про своїх підкорювачів. Тому на підкорених територіях знищуються всі культурні пам'ятники та споруди, які були зведені цим народом, натомість зводяться колони, обеліски, пам'ятники на честь імперії або тих, хто її уособлює. Щоб кожен хто бачив цю споруду на підсвідомому рівні розумів, кому належать ці землі. Таким чином наноситься архітектурне тавро на території та людей, які там живуть. Те ж саме стосується й писемних пам'яток та витворів мистецтва — вони знищуються та замінюються на імперські.

Власне попередній абзац дає відповідь на питання — чому РФ завдає ударів по українським музеям та об'єктам культурної спадщини. Натомість в промислових масштабах виставляє пам'ятники Ульянову  та перейменовує вулиці на окупованих територіях. Все це — спроба асимілювати українців, знищити нашу культуру, замінити її своєю і цим показати всьому світу що ми — адін нарот, який повинен жити в одній країні.

Тому пам'ятники совєтского періоду, назви вулиць, Пушкіни, Єсєніни, нарешті мова — це тавро, яке на нас поставили наші вороги під час трьохсотрічної окупації. І ці символи окупантів потрібно ліквідувати, так само — як вони до цього ліквідували наші. Так, багато людей стане на захист цих символів. Бо включається підсвідомий блок, який схожий на стокгольмський синдром. Якщо люди виступатимуть за ліквідацію символів загарбника вони фактично визнають що їхні предки були поневолені, їх заставили відректися від власної культури та цінностей , фактично — вони були піддані насиллю. Тому люди будуть придумувати тисячу логічних, на їх погляд, відмазок, щоб цього не робити.

Але є один момент. Дивлячись на статистику того, скільки зараз українців хочуть виїхати з країни через можливу затяжну війну, ми повинні розуміти, що у нас в стратегічній перспективі є тільки два виходи. Або ми будуємо країну без Лєрмонтова, Толстого та мови окупанта в Україні. Або ми тікаємо від війни і роз'їжджаємося по світу, де також не буде Лєрмонтова, Толстого й мови окупанта, але разом з ними не буде друзів, родичів і рідного дому.

Тому що кордони РФ закінчуються там, де закінчуються її символи. Бо це — прикордонні стовпи імперії.