Читайте початок статті або також частину 1 + частину 2.
Майдан 2013 – 2014 років перешкодив планам Путіна за допомогою його маріонетки Януковича повністю підпорядкувати Україну Росії, але «проффесорський» внутрішньоокупаційний режим встиг зробити свою руйнівну чорну справу, наслідком якої стала окупація українських Криму й частини Донецької і Луганської областей Московією у результаті її збройної агресії, що почалася 20 лютого 2014 року та 24 лютого 2022 року переросла в неспровоковану повномасштабну загарбницьку війну супроти України.
Але, незважаючи на російську агресію, Україна все одно здійснила свій абсолютно природний зовнішньополітичний вибір – вступ до Європейського Союзу (ЄС), закріпивши його відповідним Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості» № 35-VIII від 23 грудня 2014 року (на основі внесеного Президентом України проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості № 1014-3 від 18.12.2014), котрий став першим законодавчим актом на цьому шляху.
Згодом Україна зробила ще один свій теж абсолютно природний зовнішньополітичний вибір – вступ до НАТО, зафіксувавши його прийнятими українським парламентом Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зовнішньополітичного курсу України» № 2091-VIII від 8 червня 2017 року (на підставі внесеного групою народних депутатів України проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зовнішньополітичного курсу України) № 6470 від 18.05.2017, який виправляв недоліки Закону № 35-VIII від 23 грудня 2014 року відносно НАТО, оскільки той не містив вступу України до нього, й де йшлося також і про вступ до ЄС; заради справедливості треба вказати, що набуття Україною членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору (НАТО) було закріплено, зокрема, й за мого, як тодішнього народного депутата України, активного лобіювання цієї норми ще у Законі України «Про основи національної безпеки України» № 964-IV від 19 червня 2003 року, схваленого на основі проекту Закону про внесення змін до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України № 2062 від 13.08.2002, але вступ до НАТО був скасований зрадником України Януковичем, котрий запровадив Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» № 2411-VI від 1 липня 2010 року, й знову відновлений уже вказаним вище Законом України № 2091-VIII від 8 червня 2017 року) і Законом України «Про національну безпеку України» № 2469-VIII від 21 червня 2018 року (на підставі внесеного Президентом України проекту Закону про національну безпеку України № 8068 від 28.02.2018) та остаточно закріпивши затвердженим Верховною Радою України Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)» № 2680-VIII від 7 лютого 2019 року, основою якого був унесений Президентом України проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) № 9037 від 03.09.2018, за котрий у цілому проголосували 334 народних депутати України.
Так, попри різноманітні тимчасові перепони внутрішнього, себто необхідність здійснення Україною ще багатьох реформ згідно стандартів НАТО й ЄС, включаючи боротьбу із корупцією, і зовнішнього характеру, особливо через російську геноцидно-екзистенційну антиукраїнську війну, яка при збільшенні рішучості й сміливості Заходу, що вже нарешті починають чіткіше проявлятися, рано чи пізно закінчиться перемогою України та розпадом/руйнуванням Московитської держави, і ганебну позицію деяких партнерів чи навіть союзників Росії серед членів Організації Північноатлантичного договору й Європейського Союзу, наше майбутнє – в об'єднаній Європі, у
Джерело зображення – Інтернет.
НАТО та ЄС, а не на руїнах Російської імперії.
