Доля газопроводу NordStream2 сьогодні опинилася у сфері емоційно-психологічного впливу. На жаль, для української влади це випробування виявилося критично важким.

Владімір Путін повідомив про завершення будівництва першої нитки NordStream2 під час Петербурзького міжнародного економічного форуму на початку червня 2021 року. У такий спосіб російський президент намагався показати, що газопровід обов'язково працюватиме. Інтерес у його функціонуванні присутній і у Росії, і у низки країн Європейського Союзу. Хоча його планували запустити ще у 2019 році, нема жодних гарантій, що газопровід почне функціонувати у 2021 році.

Вплинула на долю газопроводу і позиція Сполучених Штатів, які скасували санкції проти компанії NordStream2. У такий спосіб Вашингтон шукає порозуміння з Берліном. Проте США та Німеччина демонструють готовність підтримати Україну в умовах загрози, яку несе для нашої країни NordStream2. Агентство Bloomberg повідомило днями, що США та Німеччина обговорюють перспективи надання допомоги Україні, зокрема, інвестиції у побудову нових генеруючих потужностей.

Необхідне уточнення – цілком очевидно, що мова йде про джерела відновлюваної енергії, оскільки теплові електростанції в Україні і без того використовуються активно, а громадська думка Заходу навряд чи дозволить побудувати нові. Те ж саме можна сказати і про атомні електростанції – країна, яка пережила Чорнобильську катастрофу, не готова до спорудження нової АЕС на свої території. Це зрозуміло навіть тим, хто не бачив знятий НВО серіал «Чорнобиль».

Однак говорити про створення нових джерел відновлюваної електроенергії – вітрових та сонячних електростанцій – в Україні сьогодні вкрай складно. З 22 мільярдів гривень заборгованості перед інвесторами у відновлювальну енергетику, сьогодні погашено близько 20%. У багатьох інвесторів – діючих та потенційних, українських та іноземних – виникає цілком передбачуване відчуття, що їх намагаються ошукати. Якщо додати до цього прагнення уряду запровадити акциз для електроенергії, отриманої з відновлюваних джерел (воно знайшло відображення у законопроєкті 5600), поява нових «зелених» електростанцій в Україні видається чи не фантастичною. США та Німеччина, прагнучі розвивати в Україні «зелену» енергетику, працюють на нашу енергонезалежність: більше ВДЕ — менше треба купувати енергоносіїв у Росії, яка не гребує застосовувати «енергетичну зброю» задля підкріплення військово-політичного тиску. В цьому контексті тиск української влади на вітчизняну галузь ВДЕ виглядає щонайменше незрозуміло.

Скажу відверто – очікуючи компенсацію, українська влада займає слабку позицію. В сучасному світі гучні заяви про зростаючу суб'єктність потрібно підкріпляти конкретними діями. Зокрема, необхідно розуміти, що жодна компенсація не буде дорівнювати розмірам плати за транзит газу територією України. Тим більше, в умовах, коли інтереси США у енергетичній сфері полягають у просуванні власного скрапленого газу в Європі.

Ініціатива США та Німеччини виглядає прагненням застерегти Володимира Зеленського від енергетичної капітуляції перед Кремлем. І в цих умовах президенту України, який планує у липні відвідати Берлін та Вашингтон, доведеться не лише шукати аргументи для плідного діалогу з Ангелою Меркель та Джозефом Байденом. Він повинен шукати спільну мову з іншими державами-транзитерами газу, щоб дати рішучий бій NordStream2. Можливо, Україна його програє, проте підтвердить власну суб'єктність.