Хоча на вищому рівні продовжують лунати бравурні реляції, об'єктивних підстав для оптимізму в Україні стає все менше. Світ стає все більш бурхливим.

Минулого тижня Мінським домовленостям виповнилося шість років. Відзначили їх по-різному. У зоні ООС загинули п'ятеро українських військових – найбільша кількість протягом тижня з початку оголошеного Володимиром Зеленським припинення вогню. За повідомленнями штаба ООС, українські військові відкривають вогонь у відповідь, тому стає не зовсім зрозумілим, про яке припинення вогню сьогодні йде мова. Президент побував у зоні ООС з групою дипломатів з країн G-7, запевнивши, що «не дозволить сепаратистам зірвати перемир'я». З «того боку» відповів міністр закордонних справ Росії Лавров, який не лише звинувати Україну в спробі зруйнувати Мінські домовленості, але і поскаржився, що Берлін та Париж вимагають від Москви говорити про врегулювання конфлікту на Донбасі в межах Нормандської четвірки. Кремль, як відомо, не перший рік наполягає на прямих переговорах між Києвом, Донецьком та Луганськом. Український МЗС закликав Росію не намагатися виступати у ролі посередника, а визнати провину у розпалюванні війни на Донбасі. До речі, неможливість домовитися з Росією про врегулювання на Донбасі визнав і голова української делегації у ТКГ Леонід Кравчук.

Володимир Зеленський відкрив перший з 30 форумів, на яких влада має наміри обговорити (швидше імітувати обговорення) проблем, які хвилюють громадян України. Невипадково цей захід був присвячений ситуації з COVID-19. Позичивши очі в сірка, президент заявив, що Україні є чим пишатися у питанні протидії коронавірусу, наголосивши на поганому стані вітчизняної медицини. На жаль, підпорядкована Зеленському практично беззастережно система державної влади не зуміла підтвердити жодним випадком вакцинації наявність притомного бачення протидії коронавірусу в Україні.

Надмірно оптимістичним можна назвати і візит Зеленського до ОАЕ. Звісно, показати дружині досягнення країн Перської затоки у день святого Валентина – далеко не єдиний привід для візиту до Еміратів. Схоже, на Банковій вирішили у такий спосіб показати МВФ, що небажання Фонду надати черговий транш кредиту Україні проблемою не є, оскільки шейхи Перської затоки готові пролити на нашу державу золотий дощ. Щоправда, забувши, що «Захід є Захід, Схід є Схід, і разом їм не бути ніколи». Гучні слова про мільярдні інвестиції з Еміратів наразі не мають жодного практичного підтвердження.

Здивував Денис Шмигаль, чий візит до Брюсселя мав політичний заряд завдяки феноменальній візуальній схожості українського прем'єра з головою Європейської Ради Шарлем Мишелем. Проте геть не зрозуміло, для чого Шмигаль повідомив європейським співрозмовникам, що Україна найм'якіше в Європі пройшла пов'язану з коронавірусом економічну кризу. Якщо він вважає, що у європейській політичній столиці не мають інформації про стан української економіки, то глибоко помиляється. Якщо хотів похвалитися, то особливо нема чим. До процесу шефської допомоги українському прем'єру долучився і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який не лише повідомив, що двері Альянсу відкриті для України, але і нагадав про необхідність перетворень.

Українські політики, які не залишали межі країни, зосередилися на питаннях внутрішньополітичного порядку денного. Петро Порошенко презентував законопроєкти про колабораціонізм та забезпечення інформаційної гігієни, закликавши інші парламентські фракції стати їх співавторами. Юлія Тимошенко дістала нотатки зразка 2007 року про доцільність консолідації навколо президента та кричущу необхідність створення нового уряду. Сергій Притула, який, як з'ясувалося, втратив керівні посади в «Голосі», підкреслено голосно заявив, що гравець на полі. Щоправда, вигадливі українські соціологи поки не тішать відомого шоумена президентськими перспективами.

Шеф ОПУ Андрій Єрмак відзначив річницю своєї перемоги у апаратній сутичці над Андрієм Богданом годинним інтерв'ю телеканалу «Україна 24». Зміна інтер'єрів з шостого поверху на Банковій на зйомки з зони ООС не змогла нівелювати відсутність у шефа президентського офісу проривних політичних ідей. Прагнення показати себе у звичній ролі самопризначеного віцепрезидента стає прокрустовим ложем для головного президентського продюсера.

Натомість у оточуючому світі викликів чомусь не стає менше, очевидно, не всі держави світу готові прислухатися до думок «найвеличнішого політика сучасності» та його метросексуального візира. Шеф російської дипломатії Сергєй Лавров публічно пригрозив ЄС розривом відносин у разі спроби запровадити нові санкції проти РФ та підкреслив, що Путіну байдуже, хто є президентом США. Москва намагається розхитати колективний Захід, залякуючи ЄС та очікуючи нових дій від Вашингтону.

Лукашенко під час Всебілоруських народних зборів наголосив на доцільності сильної президентської влади, дав зрозуміти, що нова Конституція може з'явитися протягом року. Його промова була позбавлена відчуття цілісності, відчувається певна нервозність, яку фіксують у Москві. Проте результати відеоконференції Світлани Тихановської з членами міжфракційної групи Верховної Ради «За демократичну Білорусь» навряд чи дають приводи для оптимізму. Протести у Білорусі пішли на спад, проте головна проблема у тому, що потенційні наступники Лукашенка не мають намірів корегувати зовнішньополітичний курс Білорусі.