В Україні і раніше бували політики, які працювали на поразку держави. Проте їхня популярність була куди меншою за рейтинг Володимира Зеленського, який залишається найпопулярнішим політиком країни, який зосередив у своїх руках всю повноту влади.

Осінь 2021 року можна назвати періодом кризи, хоча вона ще не перетнула власного календарного екватора. Проте комплекс подій у політиці та економіці України дозволяє говорити про кризові явища, які суттєво вплинуть на розвиток держави найближчим часом.

Українська влада виявилася неспроможною ефективно захищати національні інтереси. Під акомпанемент заяв президента Зеленського про «нахабну зовнішню політику» у внутрішній відбуваються явища, що спроможні підірвати стабільність всередині України. Отримання Україною 2,7 мільярдів доларів від МВФ 23 серпня (ОПУ просував тезу про причетність Зеленського до цього рішення) та 600 мільйонів євро від Європейської Комісії на початку вересня спричинили у команді Зеленського запаморочення від успіхів. Ця сума після святкування викликала помітну ейфорію.

Інакше важко пояснити підписання між керівництвом Конгресу місцевих та регіональних влад, НАК «Нафтогаз України» та Кабінету Міністрів про відмову від підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги під час опалювального сезону. Підписантів меморандуму не зупинив той факт, що низка місцевих рад вже схвалили рішення про підвищення тарифів на ЖКГ-послуги, і назад відступати просто не мають фінансової можливості. Банковій потрібно було прозвітувати про «велику перемогу під патронатом президента», і заради цього влада готова спалити отримані від Заходу мільярди. До речі, ніхто не звернув увагу на перебування (нехай і віртуальне через пандемію коронавірусу) в Україні місії МВФ, яка повинна ухвалити рішення про відновлення кредитування України.

Команда Зеленського готується протиснути сумнозвісний законопроєкт 5600, який розглядатимуть за спеціальною процедурою. Дійсно, у процесі підготовки до ухвалення бюджету-2022 Банкова руками уряду Шмигаля готова  роздавати обіцянки направо та наліво і демонструвати власну гнучкість. Зауважу, що заплановане підвищення ренти на видобуток руди здійснюється за принципом «Хапай мішки – вокзал рушає», адже пік цін на руду минув влітку цього року. Наступного року, за оцінками міжнародних інвестиційних банків, вартість руди не дотягуватиме до 100 доларів за тонну, хоча навесні перевищувала цей показник вдвічі. Хоча металурги поступилися аграріям пальмою першості у питанні наповнення валютою державної скарбниці, їхня робота дозволяє активно завантажувати залізницю та морські порти. Гірничо-металургійний комплекс України не лише орієнтований на експорт (він приносить третину валютної виручки), але і постійно конкурує на світових ринках з Росією, але замість підтримки з боку держави отримав анонс збільшення податкового тиску. У Кремлі можуть бути цим задоволені.

Не менше задоволення приносить ситуацію у Верховній Раді, яку партія влади, що має монобільшість (!) у парламенті, хоче позбавити можливості для ведення дискусій. Важко пригадати, коли політична сила, що консолідувала 60% мандатів, звільняє першого номера власного партійного списку, який працює спікером. Вся провина Дмитра Разумкова полягає у тому, що він дозволив собі заперечувати планам Володимира Зеленського. В результаті ухвалення закону про ЗЕолігархізацію відбулося з грубим порушенням парламентської процедури, а відсторонення Разумкова від ведення парламентських засідань спричинило законотворчий локдаун.

На жаль, маємо констатувати, що українська влада не має стратегічного бачення розвитку ситуації. «Велике крадівництво» дозволяє набивати кишені, постійні скандали підважують позиції Зеленського та його команди, проте він не бачить тривожних сигналів. Або ж ставка на програш його свідома установка, закладена в контракт про виконання обов'язків президента. Тому і не дивно, що Володимир Олександрович «ще нічого не вирішив про другий президентський термін», чи не так?