Історія трагедії в Одесі 2 травня 2014 р. почалася не того дня, а значно раніше – у 2009 р. коли в Одесі покінчив життя самогубством консул РФ в Одесі Ігор Цвєтков. При чини самогубства лишилися не розкриті, проте одеські підприємці розповідали в розмовах, що до такого кроку консула підштовхнув приїзд ревізорів з Москви. Серед іншого ревізори мусили перевірити розходування коштів на підтримку і розвиток в Одесі проросійських організацій. А гроші випарувалися.
На розвиток «Рускава міра» Росія до війни щорічно виділяла біля $85 мільйонів – але вітренківців та «Рускіє блокі» криком кричали, що грошей тих вони на очі не бачили. На всеукраїнському рівні грішми завідував нардеп Вадим Колесніченко (я знаю мінімум один випадок, коли земля вибита ним під «інститут україно-російської дружби» була розпродана під приватні садиби), на рівні Одеси — колишній депутат Міськради і ВР Ігор Марков. Звісно, без участі консула РФ розкрадання коштів РФ обійтися не могло.
Того ж 2009 р. в Росії сталася трагедія в барі «Хромая лошадь» у м. Пермь. У наслідок пожежі приміщення бару було дуже швидко окутане димом. Дим від палаючого ПВХ та пенопласту спрацював як бойова отруйна речовина – від отруєння, опіків і давки загинули 111 людей зразу і ще 45 – пізніше. Всього у клубі було біля 300 осіб (в Одесі – біля 400, з них загинули 43). Очевидно – в Одеському будинку Профспілок сталася схожа ситуація.
Трагедія 2 травня в Одесі дивує кількома фактами, які на перший погляд повністю позбавлені логіки. До 2 травня між Одеським Майданом і Антимайданом не відбувалося ніяких сутичок – ба-більше, лідери обох акцій координували дії між собою, аби не допустити кроволиття. Трагедія сталася як раз тоді, коли Одеський антимайдан планували згорнути, банально через відсутність фінансування. «Одеська дружина» вже згорнулася. Говорили про перенесення акції з Куликового поля до меморіалу 411-й батареї. Бійка сталася в день, коли в Одесі відбувався футбольний матч – тобто тоді коли проукраїнська сторона була добряче поповнена проукраїнськими футбольними фанатами. І ще – проукраїнська сторона ні до яких ситучок готова НЕ була, це підтверджують як раз широко розповсюджені російською пропагандою кадри де дівчата колотять «коктейлі Молотова» прямо на асфальті. Майданівці не дадуть збрехати, готувалися б проукраїнські громадяни заздалегідь – наколотили б раніше.
І ще одна цікава деталь. Коли проукраїнський натовп рушив до табору Антимайдану на Куликовому полі – звідти зникли всі лідери Антимайдану. А учасникам гукнули заходити в будівлю Профспілок, хоча набагато розумніше було б скомандувати розійтися і зібратися в іншому місці – коли з міста уїдуть проукраїнські футбольні фанати. Антимайданівців, по-суті, загнали в пастку – подарували поукраїнським активістам згуртованими і тепленькими.
І ще. Мені до сказу цікаво, про що говорила з представниками Одеської влади лідер ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка перебувала в Одесі напередодні трагедії? Враховуючи її давню дружбу з Віктором Медведчуком і Владіміром Путіним…
Що ж сталося 2 травня в Одесі? Чому Антимайдан атакував першим значно більш чисельних, але не готових до сутичок проукраїнських активістів? Чому активістів Антимайдану закликали заходити в будинок профспілок?
Я переконаний – відбувалася постановка під назвою «Криваві бандерівці зносять мирний Антимайдан». Почалася війна і Москва зажадала від проросійського підпілля здійняти в Одесі проросійський бунт. Але бунту не вийшло – вийшов мирний няшний Антимайдан і проукраїнські марші патріотичних одеситів. Справа запахла розслідуванням – куди поділися чималі гроші, які Москва турботливо виділяла одеським руськомирцям багато років? Саме тоді проросійські активісти полізли на набагато чисельніших прибічників України і ПЕРШІ пролили першу кров. Все зрозуміло?
Прибічники України і тоді показали себе гідно – жертв було б набагато більше, якби прибічники України не допомагали рятувати з вогню своїх же противників. А рускомирці…
Зараз новиною про те, що росіяни тут і там зливають своїх – нас не здивуєш. Ми маємо приклади розігнаних самими рускомирцями банд «Варяг» і «Троя». Ми знаємо історію Дрьомова, Іщенко, Мозгового і ще багатьох фанатів «Рускава міра». Але дещо раніше була Одеса і натовп рускамирців, чиїми тілами їхні ватажки прикрили перед Москвою власні махінації.
Гірка доля рускомирця. Ніяк він, бідака не збагне — росіяни своїх не кИдають, вони їх кидАють.
