ІІІ Універсал, яким було проголошено Українську Народну Республіку, містив норму: «Остаточне визначення границь Украінськоі народньоі республики, що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і сумежних губерній і областей, де більшість населення украінська, має бути встановлено по згоді організованоі волі народів».
10 квітня 1918 року місто було звільнено від більшовиків-загарбників. У Білгороді встановлено українську владу. За законом «Про адміністративно-територіальний поділ України» від 6 березня 1918 року Білгородський повіт мав увійти до земель Донеччина та Харків (однак, адміністративна реформа так і не відбулась). Регіональні органи влади та управління зосереджувались у Харкові.
Міським головою був Микола Слатін (у 1919 році його розстріляють більшовики). Повітовим старостою призначений Володимир Куколь-Яснопольський. У Білгороді відкрилась митниця, прикордонний «дозорчий пункт», у школах вводились українознавчі предмети та викладання українською мовою. У кіосках з пресою появились україномовні видання. Працювала Державна варта.
