Рішення США, Німеччини, низки країн Європи про передачу нам танків – це політичний сигнал, суть якого полягає в тому, що Захід не втомився від України.
Крім того, це є свідченням зміни стратегії військово-технічної підтримки ЗСУ нашими партнерами. Якщо раніше йшлося про надання засобів оборони, як ті ж «Джавеліни» напередодні широкомасштабної російської агресії та незабаром після її початку, то тепер нам дають наступальні види озброєнь.
Не випадково президент США Джо Байден, оголошуючи рішення про передачу нам американських танків Abrams, заявив про контрнаступ українських військових як сценарій наступних подій. Примітно, що після ухвалення відповідного рішення про передачу Україні важкої бронетехніки очільник Військового комітету НАТО адмірал Роб Бауер заявив, що Альянс готовий до прямої конфронтації з Росією. Відповідаючи на питання, чи не боїться НАТО ескалації війни, Бауер сказав, що ескалацією був початок Росією агресії, а коли Україна хоче відвоювати те, що їй належить – це не ескалація.
Крім того, рішення про надання нам танків продемонструвало єдність країн Заходу в моменті протистояння російській загрозі. Прецедент створила Британія, за нею підтягнулися ЄС та США.
Дуже важливо, що Німеччина не просто погодилася постачати нам свої Leopard 2, а й надала можливість робити це третім країнам, які мають ці німецькі танки на своєму озброєнні. Реекспорт їх з інших держав значно збільшить танкову міць України.
Варто зауважити, що йдеться не лише про постачання німецьких Leopard 2 або американських M1 Abrams, а й про британських Challenger 2, які вважаються одними із найкращих у своїй модифікації.
Найбільш передовим аспектом конструкції танка «Челленджер» є його комбінована багатошарова броня, яка є однією з надійніших у Європі. Головною бойовою відмінністю англійського танку є наявність в його озброєнні 120-мм нарізної гармати, яка має хромований канал ствола. Крім гармати, танк має два кулемети калібру 7,62 мм. Боєкомплект гармати становить 52 снаряда, які зберігаються в броньованих контейнерах, що знижує ймовірність спалаху та детонації боєприпасів. За оцінками спеціалістів, екіпаж танка здатний вразити за хвилину в середньому сім цілей.
Складна позиція Німеччини щодо постачання Україні танків пов'язана багато в чому з питаннями історичної пам'яті. Влада ФРН не хотіла йти на конфлікт з РФ, вважаючи її правонаступницею СРСР, бачачи в ній країну, на яку свого часу напав Гітлер і яка потім із коаліцією союзників здолала фашистську Німеччину. При цьому офіційний Берлін чомусь забув, що Україна, територія якої під час Другої світової була окупована, втратила під час війни понад 5 мільйонів людей. І що зараз нас атакує країна, яка по суті відродила фашизм у його новому вигляді – рашизмі. Проглядається явна недоробка нашого МЗС, яке мало не просто тиснути на Німеччину в ракурсі необхідності надання нам тих чи інших видів озброєнь, а й наголошуючи на питаннях історичної пам'яті. Це дозволило б нівелювати і позицію німецького керівництва, і позицію РФ, яка намагається розігрувати карту Другої світової війни у власному – традиційно брехливому – трактуванні. Нам слід нейтралізувати ідеологічну складову так званої «спеціальної військової операції» — «денацифікацію України». І всіляко наголошувати, хто зараз тут нацист, а хто – жертва агресії. І чому Німеччині, саме через історичну пам'ять, слід допомагати нам у рази більше.
Утім, звертаю увагу, що затягування з рішенням про постачання танків – це не лише політичні моменти та історичні травми тієї ж Німеччини, а й питання логістики. Їхнє перекидання, навчання екіпажу (два-три місяці як мінімум), ремонтна база – це серйозні моменти, які потрібно було врахувати, прорахувати, десь навіть почати втілювати.
При цьому не можна оминати й питання – чому Україна втратила свій танковий потенціал. Адже станом на 2007 рік на озброєнні нашої армії було 3,1 тисячі танків. 800 з них буквально за копійки ми продали країнам Африки. Ці процеси були започатковані у період, коли міністром оборони України був Гриценко. Фактично йшло тотальне роззброєння наших Збройних Сил. І на тлі нинішніх поставок танків від партнерів треба дати відповідь – чому ЗСУ опинилися в такій ситуації, що ми змушені просити бронетехніку у Заходу, хоча в якийсь період у нас тих самих танків було більше, ніж у країн НАТО.
Нагадаю, загальна чисельність танків, які нам збираються надати, дозволить сформувати два танкові батальйони – новітнього зразка. Називається різна чисельність, робляться різні підрахунки. Але уточнювати це все небажано. Як і те, коли саме ці танки з'являться в Україні. Адже в нас війна, противнику нема чого знати, скільки тих чи інших видів озброєння незабаром з`явиться у ЗСУ і коли ті ж самі Leopard 2 почнуть кришити російських окупантів. Нехай дізнаються вже за фактом.
