Навесні цього року «міністерство» закордонних справ Європейського Союзу (European Council on Foreign Relations) замовило міжнародній компанії YouGov , яка спеціалізується на аналізі даних, дослідження настроїв громадян ЄС у різних країнах щодо міжнародної політики Союзу. Було опитано близько 60 тисяч людей у 14 країнах ЄС.
Головну проблему керманичі ЄС небезпідставно бачили у дезінтеграційних процесах, зростанні євроскептицизму та підтримці націоналістичних партій, а також європопулізмі. Метою дослідження було розібратися, що жителі та конкретні фокус-групи у різних країнах думають щодо міжнародної політики ЄС, НАТО, стосунків з Китаєм, Штатами та Росією, які проблеми їх турбують, чи схвалюють вони наявний курс ЄС у міжнародних відносинах тощо.
Результати виявились доволі красномовними та певним чином неочікуваними для європейських чиновників. Частина з них становить певну цікавість і для нас.
Так, з опитаної кількості, третина вважає, що конфлікт між державами – членами ЄС, можливий.
У всіх країнах, окрім Іспанії, близько 40 відсотків та більше вважає реальним, що у найближчі 10-20 років ЄС може розпастися, значна частина виборців вважає, що можливий збройний конфлікт серед держав – членів ЄС, і хоча більшість з таких виборців – прихильники ультраправих партій Греції, Франції, Угорщини, такі настрої також розповсюджені у молоді віком до 24 років.
Основні емоції громадян ЄС загалом – це оптимізм, стрес та страх. Останні дві домінують у Італії, Греції, Угорщині та Франції, Чехії та Словаччина відповідно.
Найбільші негативні наслідки розпаду ЄС громадяни бачать насамперед у економічній площині – втрата зон вільної торгівлі, вільного вибору роботи та пересування, а також євро. 20 % вважають, що зі зникненням ЄС неможливо буде ефективно боротися з проблемою зміни клімату. Гарна новина – 20 та 18 % відсотків переймаються неможливістю у такому випадку захищати права людини та захищати демократію та верховенство закону відповідно, тобто європейські цінності. А ще є 28 і 25 відсотків відповідно переймаються питаннями безпеки: чи зможе ЄС захищати себе і чи здатний від буде протистояти тиску з боку США та Китаю та – увага! – Росії.
Тут треба зупинитися трохи докладніше. По-перше, виявилось, що абсолютна більшість опитаних вважає, що ЄС у питання безпеки має діяти незалежно, турбуватися про себе сам і не покладатися у цьому на Штати. У більшості країн, окрім Італії, Чехії та Греції, де люди не довіряють ані Штатам, ані ЄС, народ вважає, що ЄС у разі конфлікту захистить їх краще, ніж національні уряди. У можливому конфлікті між Штатами, Росією та Китаєм вони воліють залишатися нейтральними. І тільки у Польщі народ у випадку конфлікту між США та Росією підтримав би Штати, хоча і там 45 %, тобто більшість, воліли б лишатися нейтральними.
Одне з найбільших занепокоєнь громадян ЄС – це можлива втрата контролю. Тут на перший план виходять дві проблеми, які це добре ілюструють, — проблема мігрантів та зміни клімату. Сюди ж, і це реально для нас важливо – виходить і консолідована і контрольована позиція щодо російської агресії та протидії ній. Втручання Росії у вибори, війна в Україні та Сирії насправді не покидає газетних шпальт у країнах ЄС, і громадяни воліли б бачити, що і ця ситуація є якимось чином контрольованою. За винятком Греції, Австрії та Словаччини, більше 50 % громадян ЄС вважають антиросійські санкції або достатньо збалансованими або недостатньо жорсткими, і це добрі новини для нас.
Цей тренд чіткіше видно, якщо подивитись, як до санкцій ставляться прихильники правлячих політичних партій у країнах ЄС. Тільки прихильники правлячої SMER-SD Словаччини вважають антиросійські санкції занадто жорсткими.
Погані новини у тому, що тільки 5 % серед тих, хто підтримує «єврооптимістичні» політичні партії та 4 % серед тих, хто схиляється до євроскептицизму, вважають Росію найнебезпечнішою проблемою Європи. Її обігнали ісламісти, мігранти, економіка, проблеми клімату і націоналізм. При цьому цікаво, що Австрія, Німеччина та Греція – країни з найбільшою кількістю мігрантів на душу населення з 2015 року – вважають націоналізм більшою загрозою, ніж мігрантів.
Сподівання громадян ЄС на те, що Союз як сильний міжнародний гравець в змозі контролювати ситуацію у сфері безпеки, відображаються у тому, як розділилися їх голоси щодо того, чи слід підтримувати НАТО, чи європейські структури безпеки. Наприклад, прихильники правлячої партії Франції покладаються на ЄС, а от у Польщі – на НАТО. На графіку видно дуже добре ці великі розбіжності.
А от щодо розширення членства у ЄС найбільші країни-донори скептичні. Німеччина, Франція, Нідерланди, Італія – тут більше 40 % прихильників правлячих партій проти вступу до ЄС балканських країн. Підтримують такий вступ Польща, Румунія та Іспанія. Більшість жителів ЄС не вважають регіон Західних Балкан важливим для своєї безпеки.
Ще два цікавих моменти. Більше половини опитаних у всіх країнах, окрім Нідерландів, вважають, що проблема зміни клімату має пріоритет над усіма іншими. Просто подумайте про це, коли захочеться позубоскалити над Кліматичним маршем, що нещодавно пройшов у Києві.
Щодо проблеми міграції, то велика кількість опитаних вважає, що допомога ЄС країнам, які є джерелами мігрантів, має бути другим пріоритетом після посилення кордонів. І це при тому, що дослідження показують досить обмежені перспективи такого підходу. 12 з 14 опитаних країн вважають, що їх уряди роблять недостатньо для подолання сирійської кризи, яку вважають одним з головних джерел міграційної проблеми.
Джерела:
