Коли ми нарешті вголос заговорили про те, що майданчики ворожої інформаційної пропаганди необхідно позбавити ліцензій і відібрати можливість промивати мізки українцям, як почалася дискусія у форматі «а чи треба закривати проросійські ЗМІ?» а як же «свобода слова»?
Нажаль поняття і розуміння свободи слова, та і «свободи» в принципі, дуже сильно деградували, і не тільки в Україні.
З яких пір свободою слова вважається надання засобів для її вираження тому, хто хоче тебе вбити? Тим, хто паплюжить наших захисників, тим, хто закликає до миру та компромісу зі злом? Тим, хто бреше та маніпулює?
Почитайте дослідження корпорації Rand на тему методів російської пропаганди. Основне її завдання — ширити брехню та дезінформацію — багато різної брехні з багатьох джерел. Це назвали «брадспойтом фальши».
Тобто людей просто поливають брехнею зі шлангу. Немає значення витонченість чи правдоподібність. Лише кількість.
З цим неефективно боротися контрпропагандою, з цим неефективно боротися пропагандою, а розвінчання всіх випадків займе безліч часу, але найгірше — проти тих, хто бориться з такою пропагандою — працює людська психологія. Людина менш критично сприймає інформацію, почуту вперше, навіть якщо це — брехня, і більш критично, інформацію яка йде потім — навіть якщо це правда.
Помножте це на людей, які звикли вірити у теорії змови ліпше, ніж довіряти фактам — чи шукати їх.
Тому один із засобів гібридної війни, який ми мусимо вжити — це вибивати табуретку з-під ніг тих, хто виліз на неї з промовами, написаними в Кремлі.
Неважко провести чітку лінію між свободою слова та національною безпекою, та можуть це зробити лише ті, хто однаково цінує і те, і інше.
Це я до чого? Підпишіть петицію
