Знаєте, як фізики доводять, що усі непарні числа — прості? Експериментально: 1 — просте, 3 — просте, 5 — просте, 7 — просте, 9 — помилка експерименту, 11 — просте, 13 — просте... Звісно, що це анекдот. До чого він тут — напишу в кінці посту.
Якщо мене хтось запитає про враження від зустрічі з Генеральним прокурором Юрієм Луценко, то... я запропоную йому разом зі мною прочитати нотатки з мого блокноту та спробувати сформувати своє ставлення. Інакше не вийде.
#міншрайк провів у «застінках» ГПУ майже 4 години, без телефонів та інших гаджетів. Лише папір і ручки. Осягнути цей масив інформації — вже нетривіальна задача, а розібратися, де зрада чи перемога — вже наступний рівень.
Тому я коротко наведу розповідь пана Юрія про його погляд на стан справ у власній царині та суть запитань блогерів до нього. А в кінці вже спробую сформувати загальне враження від зустрічі.
(Ні, про Пашинського ніхто не питав, бо на момент зустрічі про це ще не було відомо. Але і про нього я згадаю).
Юрій Луценко розпочав свою розповідь з пріоритетних задач своєї діяльності:
1. Назавжди зняти питання впливу політики на діяльність прокуратури. Пан Юрій наполягає (декілька разів), що не узгоджує свою діяльність із Банковою, прем'єром, депутатами, фракціями тощо. Хоча інколи має складні розмови з усіма переліченими сторонами.
2. Довести, що закон — є, і він один для всіх. В даній тезі він наголошує, що ГПУ та НАБУ тривалий час тісно співпрацювали і нині результат їхньої діяльності нарешті перетворився у справи проти колишніх і діючих чиновників.
Зокрема, наводить приклад операції проти податківців (пам'ятаєте, їх нещодавно гелікоптерами з усієї країни звозили у Київ?): там близько 900 виконавців і 20 головних фігурантів справи. Також наголошує, що вже є 1500 обвинувальних актів на чиновників різних щаблів: від замміністрів до голів сільських рад.
Щодня виникає і направляється в суд 3 (три, щодня!!!) обвинувальні акти за всілякими зловживаннями і ухиленнями від податків.
Окремим рядком виділяє справи проти депутатів: Розенблата, Полякова, Довгого, Добкіна тощо. У випадку, наприклад, Довгого, справа вже передана у Спеціальну антикорупційну прокуратуру. До речі, тут треба поспішати, бо термін давності злодіяння спливає у січні 2018 року. У Добкіна — восени 2018. На жовтень 2017 «анонсовані» нові справи на інших депутатів, з яких треба буде зняти недоторканість.
3. Зміна правил гри таким чином, щоб наступники впійманого на злочині чиновника, не могли вчинити подібне злодіяння. Наприклад, в одній з областей України на хабарі за виділення земельної ділянки погорів спочатку один посадовець, а потім його виконуючий обов'язки. (При цьому наступник попросив хабар більший за попередника. Мабуть, відчував, що часу обмаль). Очевидно, що потрібно думати про нівелювання спокуси отримання «винагороди» за вирішення земельного питання. Так і в усіх інших сферах: караючи злочинців — не забувати про причини (сприятливі умови) виникнення правопорушень.
Про перемоги
Збитки, які наніс Янукович Україні — оцінюються у 40 мільярдів доларів. Саме збитки, а не те, скільки він вкрав у вантажівках. Тому в першу чергу, боротьба триває на ниві руйнування схем його оточення.
- податкові майданчики, через які держава недоотримувала по 10 мільярдів баксів — ліквідовано. Суму рахували екперти МЕРТ і фігуранти справи були дуже здивовані обізнаністю слідства.
- схему дотацій вугільної промисловості — ліквідовано. Також у ГПУ були претензії до схеми Роттердам+, але Рада прийняла врешті закон про енергоринок і ситуація, хоч і не цілком, врегульована.
- зруйновано газові схеми (дві ціни газу). До речі, на майбутнє, за думкою пана Юрія, на всі енергоносії треба було б ввести ренту, що зняло б багато питань до ринку енергоносіїв.
- впроваджено систему Держзакупівель і, таким чином, з'явився дієвий механізм пошуку нечистих на руку чиновників.
Про зради:
- не наведено лад на митниці. За оцінками, досі до 30% коштів осідає у приватних кишенях.
- не наведено лад на держпідприємствах. За словами Юрія Луценко, більшість з них має бути приватизована, а у власності держави треба лишити тільки стратегічні підприємства.
- Окремо, у ГПУ є питання до «Укрспирту», Укрзалізниці (є запитання конкретно до Бальчуна), держгеокадастру (всілякі ліцензії на видобуток корисних копалин та схеми по «виводу» землі під забудову), облгазів (що знаходяться у приватній власності і які держава спробує повернути собі назад). До речі, по останнім, є запитання щодо того, чому вони безкоштовно всі ці роки використовували державну газову інфраструктуру. І запитання ці будуть не до облгазів, а до держструктур, що мали б опікуватися питаннями оренди цього держмайна.
- Приватбанк — взагалі йде окремим кейсом. Ситуація проста, як двері: величезна купа бабла видана декільком фірмам на надзвичайно цікавих умовах (наприклад, Приватофісу — 1 млрд. гривень на 40 років під 1,5%). Мільярд баксів було взагалі видано 9 особам, які навіть не мали застави. Найбільше подібне розкрадання коштів банківської структури відбувалося у 2009-2012 роках і нині одне з головних питань, над яким працюють слідчі — що було зроблено з рефінансуванням банку? Його теж розікрали на подібні «аукціони щедрості» чи розікрали тільки депозити? І, як у випадку з облгазами, питання тут не лише до менеджменту Привату. Виявляється, відповідні підрозділі НБУ, що мали б слідкувати, щоб гроші не виписувалися на умовних «дядь Вась» без застави, були абсолютно в курсі цих дій.
Загалом, по перемогам і по зрадам — гроші «Януковича» (мається на увазі не тільки те, що він накрав, а й те, що накрали за його правління) вертаються і вертатимуться державі.
Одне з питань, які озвучували дописувачі до мого анонсу у фейсбуці: що там за наїзд на Міністра фінансів Данилюка? Так от, пан Луценко усіх випередив і запевнив, що в даному випадку відбувається стандартна процедура перевірки декларацій високопосадовців на предмет ухилу від сплати податків чи незаконного збагачення. Триває перевірка.
Чому ніхто не сидить?
Найвужче місце українського правосуддя — українські суди. А, вірніше, нестача суддів у тих судах. Наприклад, на весь Київ у 1-му півріччі 2017 року працювало 73 судді, у 2-му — 55. А кількість справ, що вони мають розглядати — 3300 і 3700 відповідно. Загалом по країні вже 23 райони без суддів взагалі. Тобто, навіть якість суддів — другорядне питання. Її можна взяти під контроль громадськості. Проблема в тому, що немає потрібної кількості.
Ті справи, якими займається ГПУ, по суті нині може розглядати штук 5 суддів. І тут у пана Луценка є запитання до судової реформи, оскільки ці 5 осіб — зовсім не святі. М'яко кажучи. 4 судді мають сидіти за Майдан, а 1 суддя посадив самого Луценка.
В таких умовах, при тому що подібні резонансні справи можуть розглядатися роками, дуже важко довести підозрюваних до тюрми. Пан Юрій в кінці зустрічі визнав, що, по факту, нині він лише на півшляху до результату, який можна показати і який зрозуміють люди.
Людям не цікаво слухати про процедури та те, чому суди не працюють. Людям цікаво, чому персонажі, що гвалтували та розстрілювали нашу країну — досі не сидять.
І, тому, генпрокурор нині сповістив, що є конкурс на заміщення 6 вакантних посад суддів у Печерський суд. Тобто будь-який суддя з будь-якого куточка країни може податися на конкурс і 2 рази по 6 місяців попрацювати у «найголовнішому» суді країни. (так, це типу об'ява. Якщо Ви суддя і мріяли попрацювати в Печерському суді — подавайтеся. Самому цікаво, чи правда — так просто туди потрапити).
Далі були запитання від блогерів і я наведу посилання на їхні сторінки, щоб Ви у них змогли прочитати докладні відповіді.
1. Мирослав Гай — Щодо переслідування наших солдат у зоні АТО, на яких зараз масово місцеве населення пише заяви в прокуратуру щодо їхніх дій. Інколи — заяви обґрунтовані, інколи — це проста помста сепарського люду нашій Армії. Коротко: прокуратура змушена розглядати кожну заяву по процедурі і єдине, чим зараз можна покращити стан наших бійців, що справедливо чи несправедливо перебувають під слідством — організувати їм окреме СІЗО. Докладний звіт Мирослава — тут.
2. Олексій Мінаков спитав про справу Саакашвілі. Читайте докладно тут. Але в кінці посту я теж про Міхо згадаю.
3. Я запитав про справу пана Трояна. Коротко нагадаю історію попередніх серій: один бізнесмен систематично піддавався рекету з боку певної особи. І регулярно передавав тій особі гроші. Потім у цього бізнесмена виникли якісь проблеми з якимись чиновниками і він попросив цього типу рекетира — допомогти «парєшать вапроси». Рекетир пообіцяв все владнати за додаткову грошову винагороду. Причому наче підключив до цього владнання заступника начальника нацполіції пана Трояна. Бізнесмен пішов в ГПУ, де його щедро проспонсорували міченими грошима, перехрестили і відправили до рекетира. Але неймовірним чином, коли гроші, начебто, було передано адресатам, і ГПУ постукало в двері Трояна, зробило там обшук, вилучило якісь гроші, виявилося, що гроші зовсім не ті, і взагалі — не мічені. І Троян нічого не вирішував. Так от питання полягало у тому: як таке може бути, що мічені гроші було втрачено? і якщо гроші були «не ті», то чи мали право їх вилучати?
З відповіді пана Юрія зрозумів таке: рекетира розробляли дуже давно. Але, дійсно, при обшуку мічених грошей не виявилося, тому всі звинувачення когось у чомусь — сумнівні. Рекетира в результаті взяли за попередні факти вимагання (5 епізодів), а до пана Трояна типу претензій немає.
4. Сергій Марченко озвучив питання, що рефреном звучить всі ці роки і умовно називається «Чому Ахмєтов не сидить?». Мовляв, всі розуміють проблеми із слідством і доказами, судами, але людям це важко пояснити. Я не пам'ятаю, чи відповідь була саме на це питання, але обвинувальні акти по розстрілам на Майдані у 18-20 числах слід очікувати вже в середині осені. Короткі нотатки Сергія по зустрічі — тут.
5. Павло Себастьянович спитав про те, чи будуть покарані попередні генпрокурори за бездіяльність? і чи буде очищення прокуратури? Коротко: перше — довести практично неможливо, друге — у прокуратурі немає навіть атестації. І контракти з ними укладено на 5 років наперед. Загалом же в ідеалі слідство і прокуратура будуть розведені між собою. Докладніше читайте тут.
6. Дана Ярова спитала, чи не буде проблем у тих, хто у найгарячіші роки війни волонтерили, збирали гроші та завозили в країну все-все-все? Мовляв, закон не передбачає податкових пільг для тих, хто із зібраних грошей купляв бронежилети пацанам. Але, зрозуміло, податки ніхто не сплачував. Наскільки я зрозумів пана Юрія — звісно, що не буде. Але як це буде врегульовано в правовому полі — нехай Дана сама розкаже, коли напише пост (посилання потім сюди додам).
7. Горький Лук спитав, як справи зі зрадниками Батьківщини — всілякими поклонськими та іншими няшами-мяшами? Так от пан Юрій відповів щось таке, що мені на голову не налізло: виявляється, за міжнародними нормами людина є винною не за фактом зради Батьківщини, а за фактом порушення прав жителів окупованої території. Це, я так розумію, і є підстава для подачі в міжнародний розшук. Озвучили також питання про осіб, що спочатку сприяли захопленню Криму, а потім, типу повоювавши в АТО, надягли вишиванки і сидять чиновниками в регіонах — то пан Юрій про них в курсі. Повний його звіт — тут.
8. Тут слід відразу згадати питання Андрія Скатерного про подачу в Інтерпол на Гіркіних-Мільчакових, а також про те, що робити з УПЦ Московського патріархату. Коротко: першим питанням він не володіє і уточнить, що там відбувається, а по другому — почав розповідати про те, що, звісно, якщо є факти співпраці ділків з МП з терористами — то одна справа. Якщо фактів немає — то приватна справа вірян — кому і у що вірити. Докладніше — тут.
Загалом, ще говорили про ситуації навколо прізвищ Горбатюка і Столярчука, але, якщо чесно, там нічого цікавого я не побачив.
9. Класне питання задав Павло Казарін про діяльність антиукраїнських ЗМІ в Україні — всілякі Вести, страни.юа і т.п. Я дуже очікую і вже смакую пост Павла, бо краще за нього це ніхто не напише, але коротко: відповідь приблизно та сама, що і по УПЦ МП. Мовляв, якщо є докази, що ЗМІ функціонує на вкрадені або терористичні гроші — будуть справи та слідство. Ні — то ні.
На фініші розмови Луценко здивувався, що суспільство мляво зреагувало на повернення Одеського нафтопереробного заводу державі. Забрали його у Курченка. І далі буде.
Конкретно по заводу пан Юрій виступає за найшвидшу приватизацію.
По тезам все.
Тепер локальні враження.
По Пашинському. Дуже шкода, що особисто я дізнався про закриття його справи вже після зустрічі. Інакше поставив би питання щодо зброярського законодавства, якого в країні просто не існує і регламентується все якимись наказами МВС. Пан Аваков на ці питання зреагував дещо емоційно, тому цікаво було б почути від думку пана Юрія щодо нагородження за незрозумілими критеріями зброєю купи осіб, які потім з цією зброєю інколи дивно поводяться. Ну, не спитав, то не спитав. Винен.
Але, враховуючи резонанс справи (в цей же день все відбулося) було б розумно з боку Генпрокурора пояснити позицію ГПУ.
З того, що напружило — справа Саакашвілі. Тут навіть неважлива його персона і позитивне/негативне ставлення до його особи з боку суспільства. Взагалі. Є людина, яку позбавили громадянства. Виходить так, що законно. На початку зустрічі Луценко стверджував, що ніхто ним не може керувати/маніпулювати. А тут от вимушений був діяти по закону. Точково. Окей, логічно. Але одіозних товарищів з подвійним і потрійним громадянством — повно. Але закон їх поки чомусь не бачить. Так, це не справа генпрокурора шукати собі, чим відволікти слідчих від більш важливих справ. Але...якщо я ніде логічно не помиляюся — генпрокурором таки можна маніпулювати у такий благородний законний спосіб. Мовляв, коли треба — його кличуть. Коли не треба — він займається своїми справами. Виправте мене, будь ласка, якщо я неправий, але такі штуки особисто мене непокоять.
Також дуже напружила відповідь по справі Трояна, який, можливо, і святий, що той бозон Хіггса, але сам факт втрати мічених коштів — викликає запитання.
Замість резюме і загального враження від зустрічі.
Один з найрозумніших блогерів — Вадим Фульмахт, колись сказав: «Я не люблю зрадофилов. Потому что они вымывают саму идею критики власти» (дяка Ярославу Матюшину за точність формулювань).
Цей пост взагалі-то мав бути набагато більш критичним. Я щиро вважаю, що за відверті провали — чи-то справжні, чи-то провали у комунікації — чиновникам має бути соромно. І їх дурниці/намагання видати брехню за правду/нечіткі висловлювання мають транслюватися. І кожен, у кого є голова на плечах, має робити висновки та лупати сю скалу.
Але...я начитався фейсбучиків і подивився, у яких лідерів думок та ЗМІ «бомбануло» від зустрічі блогерів з генпрокурором. Переважно, це ті люди, що стверджують: ніц не змінилося, а нинішні — гірші за попередніх, Україна котиться в прірву. Вони ніби намагаються мене переконати: все що нині відбувається, це саме той «експеримент» з анекдоту на початку посту, а Пашинський-Троян — не просто похибка системи. Це — дев'ятка, що свідчить про хибність експерименту загалом.
І отут мене починає тіпати.
Я бачив ті хороми у прокуратурі, ті позолоти на тримачі туалетного паперу і ті дорогезні люстри. Я бачив ліфти для шльондр та уявляю, які справи провертали «прокурори» епохи Яника (фото подивіться в пості Андрія Скатерного). Взагалі порівнювати те, що було, із нинішньою ситуацією — це рівняти масу ядра атома та масу електрона (різниця — у 4 порядки).
Люди на повному серйозі намагаються мене переконати, що між нинішнім станом справ на прокурорській ниві і анекдотом можна поставити знак рівності?
Вибачте, я того не бачу. І я радо б розвинув тему умовних троянів та людини, яку можуть депортувати, але мене нудить від зрадофілії.
Справи рухаються і причин для песимізму ми маємо поки набагато (на порядки) менше, ніж могли б мати, коли б Яник досі був при владі. Чи сюди прийшов Путєн.
Це не риторика «не розхитуйте човен». Це риторика: виправляйте і контролюйте похибки, а не стрибайте головою вниз з вікна.
Загальне враження від зустрічі — задовільне і без відвертої зради. Порахуємо курчат по осені і зробимо висновки відповідно до задекларованих на нинішній зустрічі тез.
Експерименти саме так і проводять: порівнюють те, що було, із тим, що вийшло.
В будь-якому випадку, дяка Роману Шрайку за організацію зустрічі.
Переможемо.
P.S. Докладний пост написав Віктор Пузанов тут плюс сюди скидатиму всі інші пости від інших блогерів.
