Нарешті сталося те, про що я давно мріяв: аналітичний центр CEDOS провів аналіз умов для ефективного використання державних коштів в Національній академії педагогічних наук.
Так-так, нагадаю, що зазвичай, коли чиновники чи громадяни критикують типу недолугу українську науку та вчених-дармоїдів, чомусь автоматично вважається, що ці науковці — з Національної академії наук, і у всіх бідах зубожілого українського люду винна саме НАНУ, хоча наче саме вона має непогані показники за якісними статтями, розробками, роботами для оборонки, енергетики тощо. Існування ж академій педнаук, меднаук, правових наук, аграрних наук чи академії мистецтв, а також десятків інших розпорядників бюджетних коштів за статтею «наука», зазвичай, ігнорується. Чи, навіть, замовчується.
Ба більше, особисто я, як фізик, не можу фахово коментувати, що коїться у аграріїв чи педагогів. Ні, я бачу, що національні недопедуніверситети є фабриками плагіату та маячні, зі шкіл випускаються невігласи, не здатні вирішити елементарні завдання з ЗНО, але фахово розібратися, що ж продукують вчені-педагоги — я не маю ні сил, ні часу.
Тому дуже добре, що за сприяння Міжнародного фонду «Відродження» та Посольства Швеції в Україні CEDOS виклав отакий аналітичний документ. (їхній анонс у фейсбуці тут)
Більше я ніц не коментуватиму.
Просто покажу Вам цікаві картинки-висновки та насмикаю цитати, що мені дуже полюбилися. А Ви, якщо виникне бажання, відкривайте звіт самостійно, читайте методологію, обмеження, проблеми, підсумки.
(Єдино що, перед картинками, додам важливе уточнення: Вибірка статей, які було проаналізовано, включає усі наукові статті трьох установ НАПНУ (Інституту педагогіки, Інституту вищої освіти, Інституту спеціальної педагогіки) за період 2014-2016 років. Загалом 663 статті.)
 |  |
 |  |
 |  |
Цитати, що вразили:
«У складі Академії функціонує 14 наукових установ: Інститут педагогіки,
Інститут психології ім. Г.С. Костюка, Інститут педагогічної освіти і
освіти дорослих, Інститут проблем виховання, Інститут спеціальної
педагогіки, Інститут соціальної та політичної психології, Інститут вищої
освіти, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання, Інститут
професійно-технічної освіти, Інститут обдарованої дитини, Державний
вищий навчальний заклад „Університет менеджменту освіти“, Український
науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи,
Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти, Державна
науково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського»
«У більшості проаналізованих наукових публікацій НАПНУ не дотримано базових
вимог до якості, особливо у частині аналізу наукової літератури,
методології та використання даних. Ігнорування неросійськомовних наукових
публікацій та невелика кількість опублікованих за кордоном публікацій
вказують на ізольованість українських освітніх досліджень від світової
науки. Тільки невеликий відсоток наукових статей НАПНУ відповідає
міжнародним стандартам якості.»
«...саме дослідження НАПНУ здебільшого не використовуються в освітній політиці».
«...переважна більшість респондентів, які є незалежними освітніми
експертами, не знайомі з науковими працями та основними темами установ
НАПНУ. У своїй роботі вони переважно користуються іноземними дослідженнями.»
«»... Як правило, я намагаюся читати міжнародні дослідження, статті в рецензованих західних журналах і так далі. Шукати по тематиках, які мені цікаві, в західних джерелах. Поки що не зустрічалося ніяких публікацій української педагогічної академії наук.''
„Серед інших «дорогих» НДР виділяються прикладні дослідження Інституту обдарованої дитини, присвячені діагностиці обдарованості та підтримці обдарованих дітей — на такі теми було закладено по 1,3-1,6 мільйонів гривень у рік... Інститут психології у 2013 році закінчив розробку фундаментальної НДР «Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі» і наступного року взявся за тему «Діяльнісна самореалізація особистості в освітньому просторі», витрачаючи в середньому понад 1,4 мільйона гривень на ці теми щороку. Теми зі схожими, на перший погляд, назвами отримали суттєво менше фінансування: «Самопроектування особистості у дискурсивному просторі» — в середньому 673 тисячі на рік, «Психолого-педагогічні основи процесу самотворення особистості» — 592 тисячі.“
„...на «Науково-методичне забезпечення навчання географії України в загальноосвітніх навчальних закладах» виділяли в середньому один мільйон гривень щороку, хоча «Науково-методичне забезпечення навчання природознавства в старшій школі» отримувало тільки 550 тисяч, а «Науково-методичне забезпечення поглибленого навчання інформатики в основній школі» — 420 тисяч... Таким чином, із тематичних планів можна зробити висновок, що методичні розробки з географії, над якими із 2012 до 2017 року безперервно працювали спеціалісти Інституту, мають більш ніж удвічі вищу «ціну», ніж розробки з інформатики. Важко сказати, на яких підставах виникла ця розбіжність, однак директор Інституту Олег Топузов є автором посібників та підручників саме з географії.“
Висновки невтішні:
„Науковий рівень статей принаймні трьох установ НАПНУ не відповідає міжнародним стандартам. Конкурси наукових тем переважно безальтернативні. Обсяг фінансування наукової роботи визначається кількістю залучених науковців зі ступенями та званнями, а не пріоритетністю досліджуваної теми. Результати досліджень трьох установ НАПНУ здебільшого не використовуються під час розробки та впровадження освітньої політики. Таким чином, на нашу думку, немає підстав вважати, що в НАПНУ існують умови, які сприяють ефективному використанню державного фінансування.“
Рекомендації слушні:
„Рекомендувати ініціювати прискіпливий
аудит наукової діяльності НАПНУ ... Рекомендуємо переглянути правила
розподілу коштів на наукові дослідження ... радимо запровадити
грантове фінансування як переважний спосіб фінансування“.
Що тут ще можна додати?
Я сподіваюсь, що подібну оцінку пройдуть всі академії наук (до речі, саме установи НАН нині провадять оцінку своєї діяльності за методикою на основі головних положень системи оцінювання, використовуваної Науковим товариством імені Лейбніца (Німеччина). Інші залягли в кущах і навіть не показуються. Очевидно, що аудит від CEDOS також не був власною ініціативою НАПНУ).
Якщо Ви сподіваєтесь, що після цього звіту з НАПНУ щось станеться — Ви помиляєтесь. Багато хто з сильних світу цього є академіками чи член-кореспондентами саме цієї академії. Орда депутатів та чиновників, їхніх чоловіків чи дружин має ступені кандидатів чи докторів саме педагогічних наук, отриманих в цих же інститутах.
Тому годі сподіватися на покращення якості публікацій. Фінансування ж на наступний рік, ймовірно, буде збільшено.
Сам звіт я обіцяв не коментувати, але, якби якийсь фізичний інститут мав отакі показники за публікаціями — його б давно зачинили, а співробітники, ймовірно, самостійно б звільнилися.
Від ганьби.
Однак, у випадку педагогіки, чомусь все інакше: вона у нас тепла і лампова, не цікава в світі, не цікавиться світовими здобутками, тихенько корегує мізки наших діточок, що бігають попід вишнями біля хат під акомпанемент хрущів, що гудуть.
Дякую аналітичному центру CEDOS за ґрунтовну та цікаву роботу.
А для Національної академії педагогічних наук України — оплески.
Бурхливі оплески.
Бурхливі оплески, що переходять в овації.
Треба мати неабиякий талант, аби так імітувати наукову діяльність.
Однак, переможемо.
