Фраза «Після нас – [хоч] потоп», якою характеризують правління Луї (Людовика) XV «Улюбленого» [народом], в момент виголошення мала дещо інший підтекст, аніж той, який увійшов «на скрижалі історії».
Найімовірніше, йшлося не про цинізм (правитель робить що хоче, і йому немає діла до того, як це відіб'ється на майбутньому країни/підданих, хай що там станеться), а про очікування Кінця Світу, містичне відчуття приреченості та фаталізму (що б не зробив правитель, все одно катастрофи не уникнути).
Вважається, що першою вжила цей вираз маркіза де Помпадур – після розгрому французької армії у битві при Росбасі (1757 рік). І звучала вона дещо інакше: «Після нас – Потоп». Таким чином фаворитка, схоже, втішала короля: у період, коли близиться Страшний Суд, не варто перейматись воєнними поразками. Їх все одно скоро забудуть чи вони вже нікого не цікавитимуть на тлі грядущого Апокаліпсису.
Таке прочитання дотично підтверджується врахуванням контексту і обставин, в якому ці слова (про майбутній потоп) повторив сам Луї XV. Так він відреагував на інформацію про появу на небосхилі, у грудні 1758-го року, комети Галлея.
Попри поширене уявлення, що цей король цікавився тільки жінками та маскарадами, він був достатньо просунутим астрономом-любителем. Втім, планети і комети цікавили його, швидше, в астрологічному сенсі. А яскрава комета на небосхилі віщувала якісь епохальні події, можливо й Всесвітній Потоп.
Ні Луї XV, ні його знаменита фаворитка Помпадур, не дожили до Великої Французької Революції, цього справжнього соціального «Потопу». Породженого не далеким космічним згустком льоду та каменю, а й, не в останню чергу, неадекватністю викликам часу та неспроможності до стратегічного мислення правлячої еліти...
- Німецька гравюра XVIII ст. Комети на зображені відіграють роль стрілок годинника Армагедону.
