- Exegi monumentum ("Я спорудив пам'ятник") — ода Горація, відома також під назвою "До Мельпомени" (Музи трагедії).
Фундамент та залишки каміну — все що залишилось від мисливського будинку екс-голови Нафтогазу України Ігоря Бакая на Трахтемирівському півострові.
Наприкінці 1990-х Бакай перетворив цю історичну місцевість на приватні мисливські угіддя, куди полюбляли приїздити на VIP-полювання його друзі – політики і перші особи держави.
Об'єкт варто музеєфікувати як історичний монумент з неабиякою повчальною ("назидательной") аурою. Він міг би стати місцем для роздумів для багатьох політиків (у тому – й тих, яких так швидко виніс наверх "зелений ліфт", що вони перестали відчувати землю під ногами).
Подумати можна про минуле й практичне. Адже руїни розташовані на території Державного історико-культурного заповідника "Трахтемирів", де в принципі не можна було будувати приватну резиденцію. І попри те, що законодавством в Україні прийнято "вертіти як дишлом", не варто забувати, що цей процес не є незворотнім.
Можна поміркувати про сучасне й містичне: ми маємо вже два приклади, коли спроба "укоренитись" в таких місцях не вдається, незважаючи на всі зусилля "дєрзкіх і успєшних". Втім, коли Янукович взявся "розбудовуватись" на території Межигірського монастиря, будиночок Бакая на місці козацького Трахтемирівського монастиря ще стояв.
Не зайвим було б спробувати, сконцентрувавшись на силуетах труб каміну, заглянути у майбутнє (можливо вже й невідворотнє)(. А раптом під час такої медитації прийде розуміння, що не варто будити духів Руїни та Коліївщини, наприклад – вдавшись до певних самообмежень в демонстрації свого надвисокого рівня споживання?
Але є сумніви, що українські еліти в принципі спроможні до такого роду рефлексій.
І точно – не схильні до них.
Для багатьох (попри те, що минулого тижня Бакая у Москві було засуджено на 4 роки позбавлення волі за шахрайство), його доля є позитивним "кейсом", історією успіху, прикладом для наслідування. В тому сенсі, що людина стала багатою, "брала все від життя", легко долала всі формальні перепони.
"У него все было и ему за это ничего не было" — прийнято жартувати в таких випадках у веселих "кварталах" та "сватах".
А коли у такого "короля жизни" виникли якісь проблеми – він просто "здимів" за кордон. Де, знову ж таки, продовжив розкошувати…
P.S. Без пафосу чи моралізаторства. Просто цікаво — на чому, у наш виразно тривожний та смутний час, базується оптимізм еліт та їхня впевненість, що якщо "потоп" й наступить, то вже "після них"?
P. P. S. "Над Трахтемировим високо
На кручі, ніби сирота
Прийшла топитися… в глибокім,
В Дніпрі широкому … отак
Стоїть одним одна хатина…
З хатини видно Україну
І всю Гетьманщину кругом.
Під хатою дідусь сивенький
Сидить, а сонечко низенько
Уже спустилось над Дніпром.
Сидить і дивиться , і дума,
А сльози капають … "Гай, гай!...
Старий промовив: — Недоуми!
Занапастили божий рай!"
- Т. Шевченко, вірш "Сон" (1847 рік)
P.P.P.S. Силует залишків каміну на високій дніпровській кручі нагадує трохи пошкоджений камертон, по якому "налаштовується" звучання нашої новітньої історії...
