Міжнародний день демократії, який відзначається 15 вересня не прив'язаний до якоїсь конкретної віхи в історії народовладдя. Генеральна асамблея ООН у 2007 році вирішила його відзначати «в пам'ять» про першу з численних міжнародних конференцій з проблем «нових та відновлених демократій».
Щоправда, занурення до першовитоків демократії не дає нам – з точністю не те що до дня, але й до десятиліття – часу її виникнення. А отже, як зловісно жартував під час виборів 2004 року один український політтехнолог ("С праздником демократии, Виктор Владимирович!"), святковим можна вважати кожен день голосування та підрахунку голосів.
Натомість ми напрочуд точно знаємо місце, де демократія народилась. Це кілька локацій поблизу Акрополя, насамперед — пагорб Пнікс (назва походить від давньогрецького слова, яке означає "тиснява", "давка"). Там збирались велелюдні народні збори (грецькою – екклесія).
- Пагорб Пнікс, посередині — місце, з якого виступали оратори
А також скелястий виступ, названий на честь бога війни Ареса. На ньому засідав Ареопаг (верховний судовий і урядовий контролюючий орган Стародавніх Афін).
- Пагорб Ареопагу
До нашого часу на них місцях не залишилось майже нічого, що давало б уявлення про демократію перших століть її існування.
Однак у розташованому в лічених десятках метрів від них музеї Давньої Агори є багато повчальних артефактів, пов'язаних з різними історичними етапами становлення "народоправства".
Наприклад — вражаючий набір черепків для голосування за вигнання з Афін (остраконів), на яких написані імена, відомі з шкільних підручників (Арістид, Фемістокл, Перікл та ін.).
Початкова ідея остракізму (унеможливлення тиранії) була, сама по собі, непоганою. Однак на практиці її використовували по-різному. Наприклад, не варто думати, що ця процедура була покаранням за конкретні провини політика – частіше йшлося лише про завершення його конкурентами вдалих інтриг задля усунення супротивників з політичного поля.
- Остракони з колекції музею Давньої Агори — перші бюлетені для голосування з іменами кандидатів
Провиною багатьох успішних лідерів були не конкретні справи (вчинки, злочини), а те, що вони просто набридали громадянам. Широко відомий історичний анекдот (зафіксований Плутархом), в якому описано як під час "остракофорії" (голосування за вигнання) до Арістіда звернувся неграмотний виборець, з проханням написати це імя на його глиняному "бюлетені". Той здивувався і запитав, чи не образив його якимось чином цей політик. "Ні" – відповів той. – "Я навіть не знаю цієї людини, але мені набридло слухати, коли його хвалять інші – називаючи його "Справедливим".
Те, що немає нічого нового під Сонцем, нагадує і колекція герм у цьому музеї. Портретні погруддя нагадують стовпчики рейтингів у підсумковій інфографіці до виборів.
- Герми ІІ — І століття до н.е. поставлені на честь чиновників, які працювали в римській адміністрації
Початково на "гермах" — стовпах, присвячених Гермесу, зображався лише цей бог. Назва прижилась, але, з часом, коло тих, чиї скульптурні "портрети" дозволялось розміщати – суттєво розширилось. Спочатку – за рахунок інших богів, а потім – царів та героїв. Зрештою дійшла черга і до різних (̶с̶л̶у̶г̶ ̶н̶а̶р̶о̶д̶у̶) чиновників та багатіїв. Герми людей, про справи яких нічого не відомо, часто були більшими, аніж ті, на яких були зображені Демосфен та Алківіад.
Щоправда, навиразніше "міряння розмірами герм" припадає вже на той період, коли від афінської демократії залишилася лише тінь спогадів…
