«Пасткою-22», як правило, називають парадоксальну ситуацію, якої неможливо уникнути через суперечливість правил.
Сам термін був вигаданий Джозефом Геллером у романі «Пастка-22» (англ. Catch — 22), причому вважається, що цифри («22") – випадкові. Початково роман називався "Пастка-18" і тут була алюзія до єврейської містичної традиції, де вісімнадцять є щасливим числом, символом удачі та успіху.
Однак в цей період (на початку 1960-х) вже були художні твори з використанням цього образу (числа 18), тому Геллер замінив його на 11 (перше натуральне просте число, яке на письмі позначається двома однаковими символами). Видавець відкинув і цей варіант, оскільки вирішив, що читач асоціюватиме назву з фільмом "Одинадцять друзів Оушена" (вийшов на екрани в 1960-му році). Щоб цього не сталося, 11 замінили на 22 — наступна цифра з двома повторюваними знаками.
Найпоширенішій і найуніверсальніший приклад-пояснення "пастки-22" – проблема першого працевлаштування на ринку, де всі вакансії вимагають досвіду роботи:
"Як можна отримати доcвід роботи, якщо у прийомі на роботу відмовляють тому, хто не має такого досвіду?".
Існує безліч локальних (різного ступеня серйозності) ілюстрацій дій "пастки". Наприклад, в засушливій Каліфорнії в 2014-му році вводились суворі обмеження на витрату води на полив та, одночасно, домогосподарствам виписувались штрафи за те, що газони перед будинками засихали.
Зі свіжіших і українських прикладів – заборона входити без маски до аптеки, навіть якщо вона була єдиним місцем де можна купити маску :-)
"Пастка-22" покладена в основу правил "Бійцівського клубу" Чака Поланіка – "нікому не можна розповідати про Бійцівський клуб" (у випадку дотримання – клуб взагалі не зміг би існувати).
Проте на пострадянському просторі найвідоміший приклад викладення цього парадоксу — в романі В. Пєлєвіна "Ампир "В". Повесть о настоящем сверхчеловеке" (2006):
"Уловка-22" заключается в следующем: какие бы слова ни произносились на политической сцене, сам факт появления человека на этой сцене доказывает, что перед нами блядь и провокатор. Потому что если бы этот человек не был блядью и провокатором, его бы никто на политическую сцену не пропустил — там три кольца оцепления с пулемётами.
Популярність пєлєвінської інтерпретації пов'язана з тим, що для ілюстрації парадоксу обрано світ політики, який всі інстинктивно сприймають як щось завідомо "брудне". На відміну від світу театрального (ширше – шоу-бізнесового), на сцені якого можливі чудесні перевтілення та "катарсиси".
В українському "прочитанні" цього сюжету можна хіба додати цитату з 2-го Послання Апостола Петра, розділ 2, вірш 22: "Що трапляється з такими, справедливо говорить прислів'я: "Пес повертається до свого ж блювотиння" або "Як свиню не мий, вона все одно грязюку знайде".
Втім, все це просто словесна еквілібристика: ніхто не може заборонити громадянам України вірити в те, що відрижки російського шоу-бізнесу (є білошевейками серед повій в борделі) виведені на політичну сцену з шляхетною метою та здатні перебороти власну природу…
