Ну, ось, а ви боялися. П'ята доба пішла з моменту вступу в дію 30-ї статті Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної і нічо. З травмопунктів не надходять повідомлення щодо масових вивихів російськомовних щелеп. Вулиці не перекривають розгнівані продавчині з транспорантами «Пакєтік брать будєтє?», тобто «Дайош обєспєчєніє законного права обматєріть клієнта на ісконно-посконном!». Ну ось де це все? Єдиними, хто продовжує боротися за права міфічних ображених працівників сфери послуг, є ті, хто до тієї сфери має відношення тільки тим, що обслуговує інтереси Москви в Україні. Нє, ну а чо — дрєвнєйшая профессія це ж теж сфера послуг, да? А ще ті, кому «какая разніца?». Тут, як на мене, криється нерозв'язне логічне протиріччя — якщо «какая разніца?», то в чому суть претензій до мовного закону? А їх, нагадаю, одні й ті ж люди озвучують. Ну, і сама Москва, звичайно. Ось і Госдура учора заяву, щодо порушень основополагаючих прав людини НА (хто б сумнівався!) Україні прийняла. Епітети ті ж самі: тотальна українізація, запрєти, гонєнія, і т.д. Етноцид, коротше.
Ну, а що ж у нас? Заходиш до крамниці — продавчині милі і посміхаються (начебто — під масками не видно), а щебечуть українською так, аж заслухаєшся. І тут однозначного пояснення цьому феномену в мене не має. Або-або.
Або солов'їна сама по собі володіє імманентною властивістю доброзичливої семантики, що підспудно проявляється в порівнянні першочергових фраз сфери послуг: «Чого бажаєте?» — Вловили приязність? А тепер спробуйте її віднайти в більш звичному нашим вухам — «Вы что-то хотели?». Ну? Правильно. Бо нема її там. Як і в традиційному, але підзабутому за часи, коли господ не було, та ставшому архаїчним «Чего изволите?». О, в останньому ви знайдете, що завгодно, але не приязність! Тут і нарочита шанобливість на межі підлабузництва, і презирство, і класова ненависть. Як з «Шинелі» Гоголя вийшла вся російська література, так з сакраментального «Чего изволите?» вийшла вся радянська й пострадянська сфера обслуговування. Скатертина з фільму «Чародії» не дасть збрехати. Тому українізація таки мала б піти їй на користь. Хоча б у плані комунікації. Чого бажаєте? Пісня! Але це лише одна з версій.
А є ще один варіант — вони просто чекали на цей день. От чесно. Ну, що собою являла (да і продовжує являти) українська мова в Україні? Яке місце займає? За винятком регіонів, де українською говорить переважна, чи навіть абсолютна більшість населення, вживати рідну мову в більш-менш офіційній сфері, у тому числі у сфері обслуговування, не прийнято. От просто западло. В побуті скільки завгодно, а в діловому спілкуванні тебе не зрозуміють. Не в тому сенсі, що не зрозуміють, що ти кажеш, а не зрозуміють тебе особисто. Ігорь Антоновіч, что ето нєожіданно случілось с нашім коллєґой, какая муха єґо укусіла? Це ще одне логічне протиріччя — українська мова в Україні страшенний маргінез — але це факт. І вже справжня дискримінація. Не де юре, а де факто. Коли упередження тиснуть сильніше за регламентуючих документів. От і чекали україномовні та суржикомовні в побуті продавчині дня Ч, коли можна буде на законних підставах скинути з себе кайданки упереджень та нарешті промовити «Доброго дня. Чого бажаєте?», не натикаючись на косі погляди коллег та клієнтів — закон є закон. Думаєте жарт? То ви погано український характер знаєте. Його мотиваційну складову. А що люди скажуть? Забули? От і сидять тераз, посміхаються в маску — I"m free! Ви придивіться.
То хто ж тоді потєрпєвший? А все ж ті самі, кому з одного боку "какая разніца?", а з іншого "ви нарушаєтє моі права!". Типова руськомирська позиція — тут читаємо, там рибу загортаємо. Права є тільки у мене, у інших лиш обов'язки. Чому так вийшло, знов таки однозначно відповісти важко, але турецькомовних продавців, котрі б запевняли, що вони на Даринку мають право обслуговувати клієнтів турецькою, я не бачив жодного разу. І чого б це так, да, котики? Може тому що правий завжди клієнт? Навіть китаєць, що сидить у своєму далекому китайському офісі на Аліекспрессі, це чудово розуміє і не наполягає на своїй китайськомовності, а спілкується зі мною українською, а коли потужностей серверів Гугл-перекладача не вистачає, ми разом переходимо на англійську і ніхто не називає це порушенням своїх прав. Це нормально, якщо це дозволяє здійснювати взаємовигідні оборудки, що приносять прибуток. Це розуміє і турок і китаєць. Більше того і кацап це розуміє. Він навіть прекрасно собі уявляє, що третій пункт 30-ї статті мовного закону прекрасно лягає в канву основного правила ринку — клієнт завжди правий. Та хіба ж це для нього головне? На Росії й ринку ніколи не було, а будь яка торгівля для них це першочергово інструмент впливу, а вже потім прибуток і задоволення потреб клієнтів. А не будуть брати — відключим газ! (С). Ага, це про них. Кращих спеціалістів впарити в одному кейсі газ, лояльність пуйла та пару квитків на Діму Білана годі й шукати. А от дійсно взаємовигідно гендлити, то ні. Тож, коли вони, або їх тутешні посіпаки починають розповідати про вади нашої сфери послуг, що виникли в наслідок вступу в силу мовного закону, то треба розуміти, що тут мова не про сферу послуг і навіть не про мову, а всього лиш елемент гібридної війни. Черговий клин в українське суспільство. Пора вже й звикнути. Поборемо.
