Розвиток цивілізації є боротьбою зі смертю. Усі блага потрібні, щоби ми жили довше і якісніше. Для цього державні інститути, наука, медицина, культура, мистецтво, спорт, духовні практики, а інакше все втрачає сенс. Розвинуті країни відрізняються від відсталих умовами, які сприяють тривалості життя. Але статистичні цифри не дають конкретної відповіді на питання, як побороти старість.
Тема довголіття не може залишити нікого байдужим. Існує купа різних способів: спортивні вправи, дієти, медитація, медпрепарати, пересадка стовбурових клітин, особливі соціальні умови. Жоден з цих способів не є панацеєю, не дає стовідсоткового результату.
Процес старіння, обумовлений генетикою та фізіологією, неможливо зупинити, але можна уповільнити. Проти нас — матеріальна природа з її невмолимими законами, але на нашому боці є віра та знання, які ми отримуємо від Бога.
Візьмемо самий ранній період — дитинство. Воно — найважливіший, найдорогоцінніший час, від якого залежить майбутнє. Воно пролітає немов за мить. У дитинстві кожен мріє стати дорослим, не цінуючи належним чином молоді роки. Як водиться, ми починаємо по-справжньому цінувати те, що втрачаємо.
Ісус недаремно вчив: будьте як діти. Ми є діти Отця Небесного, який сотворив усесвіт і дає кожному життя. Наші земні батьки старіють і залишають світ, а Бог вічний і сила Божа необмежена.
Діти здатні швидко розвиватися, засвоювати інформацію, схоплюючи немов на льоту. Відомо, що у дорослому віці когнітивні функції погіршуються, тому вчитися стає важче й мотивації на те майже немає.
Головна мета в ранньому віці — вчитися. Велике значення мають ігри та розваги. Елемент гри важливий в процесі навчання, про що знають сучасні педагоги. З розвитком цивілізації у людей з'явилося більше вільного часу на розваги та відпочинок, якими не варто нехтувати.
Мені хотілося б повернути той свіжий, не зіпсований стереотипами погляд на реальність, який я мав у дитинстві. Кожен день не був нудною буденністю, а давав мені радість, приносив зустріч з чимось новим і захопливим.
Я не намагався залізти нікому в душу. Перевиховувати або переконувати когось найменше відповідало моєму бажанню. Ми діти ставились зі зневагою до тих дорослих, які займалися читанням моралі. Ми не любили слухати поради, а хотіли докопатися до істини самотужки.
Хочете подолати старість, щоби жити довше й щасливіше? Будьте як діти. Навчайтесь. Грайте в різноманітні ігри. Розвивайтесь. Будьте оптимістами, які з надією дивляться у майбутнє. Не треба трагікомічної серйозності, до якої дехто схильні. Нехай кожен новий день, замість сірої буденності, приносить радість.
