Здається, Перемога немов висить у повітрі. Про неї мріють, віщають звідусіль. В очах перехожих одне запитання: коли? Коли настане той заповітний день, омріяне майбутнє свято Перемоги?
У кожного цей день може бути свій як втілення найсокровенніших мрій, якого достатньо, щоби відчувати себе щасливим.
Усі хотіли б бути переможцями, але просто хотіли — мало. Як потрапити на вершину слави не на один день, а назавжди? Де той омріяний п'єдестал?
Щоби бути переможцями, треба постійно перемагати. Не лише в уявному світі, а й реальному. Не лише на словах, а й на ділі. Треба прагнути бути найкращими, кожен у своїй царині.
Перемагає той, хто гідний перемоги. Є кілька необхідних факторів: мотивація, сфокусованість, цілеспрямованість, об'єктивність, ефективність витрачання часу.
Творець усесвіту дав кожному можливість жити, рухатись, рости, розвиватися. Життя є розвиток, кінець розвитку знаменує настання смерті.
Рожеві окуляри й надто благодушний настрій заважають критичному погляду на речі. Потрібне відчуття незадоволеності собою, щоби воно давало мотивацію. Інакше — ніяк. Інакше — стагнація, застій і духовна смерть.
Видатний письменник XX століття Франц Кафка висловив думку, що все, що відволікає, є зло. Він добре знав, що значить психологічна мотивація для творчості й наскільки важко буває її знайти.
Хіба світ або хтось винен, що ми такі? Що часто лінимося любимо полежати на дивані, залипаємо на нескінченні розважальні відео, відволікаємось на другорядне й просто гаємо дорогоцінний час життя.
Треба позбутися рожевих окулярів і благодушного настрою. Постійно нагадувати собі: не все так, як хотілося б. Передусім це стосується нас самих. Ми не такі, якими прагнемо бути. До омріяного п'єдесталу далеко. Ой, як далеко. Чому ми досі не там? Хто нам винен, як не ми самі?
Ось чому покаяння займає важливе місце в християнстві. Покаяння — перший крок від суб'єктивізму до об'єктивного погляду на самих себе. Покаяння — це очищення душі. Покаяння допомагає сфокусуватись на меті. Покаяння — це визнання помилок і щире бажання виправляти їх.
Ми не святі. Ми грішні. Ми своїми руками створюємо собі проблеми. Ми постійно робимо помилки, лінимося, недопрацьовуємо, відволікаємося від поставленої мети. Якщо ми не на п'єдесталі слави, винні лише ми самі.
Треба працювати над собою. Учитися розуміти самих себе, керувати собою, використовувати силу, закладену в нас Богом, поглиблювати знання і йти шляхом вдосконалення.
