З року в рік не стихають дискусії, обговорення, висуваються версії про те, хто ми є, хто наші предки, звідки пішов наш народ. Посилаються на трипільців, скіфів, сарматів, гунів, готів, антів, роксоланів. Знов і знов постає питання ідентичності українців, яку не можуть знайти або сформулювати, щоби вирішити це питання раз і назавжди. Видимо, шукають не там, де треба шукати. Не варто шукати на пустому місці.

Скіфи, сармати, гуни та інші кочовики, які були тут переважно проїздом, не залишили після себе нічого або майже нічого. Самих цих народів давно немає, залишені після них артефакти часто виявляються виробленими не ними, а представниками інших народів. Наприклад, у скіфських і сарматських могилах знаходять коштовні речі, вироблені давньогрецькими майстрами. Судячи зі стилю, техніки, високої художньої майстерності, вчені вважають, що відомі на весь світ скіфські золоті прикраси, так зване скіфське золото, насправді створені не скіфами, а грецькими ювелірами.

Про державність давнього слов'янського народу антів, так само як іраномовних кочовиків роксоланів, мало що відомо. Тому стверджувати, що вони мали сильну, могутню державу з розвинутими державними інституціями, немає підстав. 

Вважається як загальноприйнятий факт, що сучасний європейський та навіть весь західний світ побудований на греко-римській цивілізації. Тут немає сумнівів і неясностей. Римське право лежить в основі сучасної юриспруденції. Добре відомі державний устрій, історія, культура, релігія, побут, економіка Римської Імперії.

Римляни пишалися собою і своєю державою. Насправді було чим пишатися: розвинута культура, література, архітектура, технології, державні інститути, система права. Римський світ, відомий як Pax Romana, був об'єднаний єдиними законами й мовою, що сприяло суспільній інтеграції та економічному зростанню. Пізніше латина стала міжнародною мовою науки.

Судячи з того, що на території України постійно знаходять артефакти римської доби, зокрема монети, можна припустити, що предками українців були римляни. Якщо дійсно так, ми можемо пишатися своїм походженням.

Перші відомі, зафіксовані історією міста на цих теренах, які перелічує античний географ Страбон, заснували стародавні греки. Тому певне значення для нас має Крим, де процвітали великі центри Пантікапей і Херсонес. В таких містах на чорноморському узбережжі, як Херсонес, Ольвія, Тіра, стояли римські гарнізони, забезпечуючи охорону східних рубежів.

Біля села Бузовиця на Буковині знайдено велике античне поселення.

У 2021 році в Чернівецькій області археологи знайшли залишки римського поселення, яке, судячи зі значних розмірів і великої кількості знахідок, могло бути адміністративним центром епохи пізнього Риму. Вигідне розташування між ріками Дністер і Прут вказує на можливість існування торгового шляху в тому місці.

За свою історію Україна багато разів пережила нашестя варварів, з великими руйнівними й трагічними наслідками. Подібне відбувається зараз. Нічого нового. Варварам мало зруйнувати засади цивілізації, вони прагнуть панувати, але ніколи не здатні створити сталої та сильної держави.

Варварство означає моральну й творчу порожнечу, дикунські звички. Як кажуть, поганий приклад заразний. Варвари підкинули хибну ідею, що Рим є оплотом зла, цивілізація — погано, що примітивне існування на лоні природи і є справжнє, щасливе життя. І понеслося.

Як міг бути оплотом зла головний центр християнства, який дав світові величезну кількість святих Церкви й праведників, культурою й історією якого захоплюється весь світ? Рим — це не Вавилон. Велика помилка -  плутати Рим з Вавилоном.

Ісус Христос заповідав визнавати владу римського імператора, віддавати належне кесарю, сплачуючи податки. Апостол Павло був громадянином Риму й міг пишатися цим. Попри конфлікти періоду раннього християнства, саме Рим став головним центром і оплотом нової релігії.

Ми маємо дві альтернативи. Зникнути без сліду, як деякі народи, наприклад скіфи й гуни, або створити щось і залишити після себе, будучи продовжувачами розвитку цивілізації. Місія українців на землі — виконувати роль носіїв державницького Духу й цивілізаційної сили.