Видання The Telegraph випустило статтю про те, що III Світова війна вже почалася.
Традиційне протиставлення: ми й вони. Мовляв, в усьому винні вони, а не ми. Як можна спокійно обговорювати те, що несе смерть мільйонам людей і може означати кінець існування людства?
Але війни — природне й звичайне явище у земному світі. Один із факторів еволюції, який впливає на чисельність та відбір Homo Sapiens. Хто сильніший — той правий. Споконвічний закон панування сили.
Зі самого початку людської цивілізації ведуться війни. Біблійна історія насичена ними, як і сучасні підручники історії. Це настільки старе й банальне явище, що нічого цікавого. Нічого нового. Завжди одне й те ж.
Війна разом із сім'єю належить до так званих традиційних цінностей. Те, що споконвічне й банальне. Саме те, що декому подобається. Покоління за поколінням виховуються на історіях про героїв та їхні подвиги. Бібліотеки забиті творами про них.
Іноді можна почути: природне є добре, неприродне — погане й не повинне бути. Ця теза послужила одним із мотивів для знищення гітлерівцями гомосексуалістів, психічнохворих та інвалідів у концтаборах смерті.
Палкі захисники традиційних цінностей хотіли, щоби все було природно, як червневий дощ з неба. Природна гармонія, природна поведінка, природні почуття, природні взаємини, природний устрій суспільства. В результаті за що боролись, на те й напоролись. Судячи з декого, вони все життя мріяли про це. Збулась мрія ідіота.
Тварини спарюються, утворюють сім'ї, заводять потомство і водночас захищають свою територію й дитинчат від чужинців. Це біологічні закони. Але люди не тварини.
Природа зображена в уособленні білих та пухнастих тваринок в дитячих мультфільмах. Насправді вона — жорстока матінка, яка не щадить своїх дітей. За допомогою відеокамер спостереження вчені встановили факти, які можуть шокувати любителів милих, добрих тваринок.
На численних відеозаписах в Ютубі є багато цікавого. Як самка лелеки викидає з гнізда своє кволе пташеня, щоби не витрачати їжу, потрібну іншим її пташенятам, здоровим та сильним. Як дорослі самці левів влаштовують жорстокі сутички за територію і щоби з'ясувати, хто сильніший і має право на розмноження. Як гієни поїдають здобич іще живою. Або як вовки ведуть полювання зграєю.
Хто обожнює природу, замість Творця світів, яким є Христос, змушений грати за суворими правилами, коли панує право грубої сили, коли щодня доводиться вести боротьбу за виживання, коли жорстокість є звичайною, а життя коротке, зате вкрай насичене.
Але люди — не тварини й людське суспільство не може існувати за законами тваринного світу.
Україна — недорозвинута, корумпована країна, яку лихоманить і яка виглядає не на своєму місці серед розвинутих держав. Як доходяга, якого шпиняють і гонять звідусіль. Як кволе пташеня лелеки, якого ось-ось викинуть з гнізда, як непотрібний мотлох.
Доходяга — йому немає місця серед вгодованих і сильних. Він — на межі та змушений вести екзистенціальну боротьбу за виживання, виборювати з усіх сил місце в брудному закутку, доказувати іншим своє право жити.
Злидарю не сидіти за одним столом з багатими, і хворому не бути серед здорових. Але Господь Ісус піклується про убогих і немічних. Не природа, а Бог дає захист слабким перед сильними.
Чудеса бувають і вони вище всіх матеріальних законів. Бо є надприродна сила, яка дає порятунок. Попри все, попри закони природи й традиційні уявлення.
Війна — прокляття, а мир — благословення. Важко отримати, зате легко втратити. Якщо Бог дасть, то буде мир. Своїми діяннями ми не заслужили добра від Бога. Молімося, щоби Ісус Христос помилував нас.
