Мало хто знає, що 12 травня є Міжнародний день медичної сестри. Щороку малопомітно минає цей день календаря, як звичайний і буденний, на відміну від гучних державних свят, типу Дня Конституції.

12 травня обрано не випадково, а на честь дня народження видатної постаті в історії, ім'я якої Флоренс Найтінгейл, що в перекладі значить соловейко, птах, який невтомно робить свою справу, майже без відпочинку співає вдень і вночі.

Вона щиро вірила в Бога, говорила про те, що Бог напряму без посередників розмовляє з нею й дав покликання допомагати людям.

Народилася Флоренс Найтінгейл в 1820 році в аристократичній британській родині, коли її батьки перебували в італійській Флоренції під час весільної подорожі. Звідти незвичайне ім'я.

В дитинстві Флоренс та її сестра Партенопа відчули турботу батька, прихильника передових поглядів. Вони вивчали історію, математику, італійську, німецьку, французьку мови, класичну літературу Греції та Риму в оригіналі, написану стародавніми мовами, а також філософію, отримавши основи елітарної освіти.

Попри приналежність до аристократичної, заможної сім'ї, Флоренс не приваблювало світське життя, бали, салони, вечірки, а тягнуло до іншого. Особистий духовний досвід у формі Божого одкровення підштовхнув її до філантропії, вона опікується хворими й бідними в сільській місцевості поблизу фамільного маєтку. В 16 років отримує покликання від Бога і свідомо допомагає недужим, вважаючи це своїм святим обов'язком і професією. Слідувати Божій волі стане для неї найбільшою мотивацією на все життя.

В ті часи хворі в лікарнях, особливо якщо вони або родичі не могли оплачувати власним коштом дорогий догляд, лежали в брудних, антисанітарних умовах, в тісноті, на підлозі зі соломи. Безпорадні сиділки могли лише спостерігати.

На початку 1850-х Найтінгейл влаштовується в одну з приватних клінік Лондона, спочатку медсестрою, а незабаром очолює заклад, вразивши власника клініки успішністю нового методу догляду за хворими.

Найтінгейл випередила час і розвиток науки, діючи за власною інтуїцією. Її метод, заснований на суворому дотриманні чистоти в палатах і карантині для заразних, був новинкою. Ще неясною залишалася природа інфекційних захворювань. Лише в 1860-х дослідження Пастера призведуть до перевороту в науці та медицині.

Найтінгейл користувалася зв'язками з британськими владними колами для просування своєї справи. За характером вона була впертою, вольовою, сильною особистістю, маючи саме ті організаторські якості, які допомагали долати перешкоди та втілювати задумані ідеї.

З початком активної фази Кримської війни в 1854 тисячі британських вояків зазнали поранення. Медиків катастрофічно не вистачало. Суспільство, обурене неналежними умовами догляду за пораненими, вимагало дій. Влада звертається до Флоренс Найтінгейл з проханням організувати вкрай необхідний медичний підрозділ, і вона разом зі сестрами милосердя, набраними з різних релігійних орденів, вирушає в подорож.

Головний армійський шпиталь, який розташовувався в Константинополі, мав вигляд величезної вигрібної ями, повної нечистот. Поранені лежали у власних екскрементах, по їхніх тілах бігали криси й повзали воші в неймовірній кількості. Мило, бинти, ліки були в дефіциті, навіть воду доводилося економити. Більше солдатів помирало від тифу й холери, аніж від бойових ран.

Найтінгейл одразу організувала наведення чистоти й порядку. Легкопораненим, здатним рухатися, були видані щітки, ганчірки та інший інвентар для видалення всього бруду. Сама вона обходила палати, особисто доглядаючи за кожним важким пацієнтом. Завдяки дотриманню правил санітарії, смертність знизилася в десятки разів.

Контактуючи з інфекційними хворими, Найтінгейл ризикувала. Ворог у вигляді антисанітарії та інфекцій, проти якого боролася, завдав їй важкого удару. Починаючи з 1857 року, вона захворіла й опинилася прикутою до ліжка на тривалий час. Причиною, як вважають біографи, був бруцельоз в особливо важкій формі. Лише в 1880 році хвороба почне відступати.

Навіть прикутою до ліжка вона продовжує працювати як організатор й активіст, а також пише підручник для молодшого медичного персоналу, який після публікації швидко розійшовся, а потім став класикою.

Протягом усього життя Флоренс Найтінгейл намагалася слідувати Божій волі й отримувала мотивацію від того. Стислий і неповний перелік результатів невтомної праці: детально розроблено систему догляду за хворими й пораненими, ввела в практику статистичні методи для аналізу даних смертності, заснувала, виділивши власні кошти, першу школу медичних сестер, а також лікарню Св. Фоми в Лондоні, сприяла реформам у медицині, які збільшили тривалість життя на 20 років.

Попри те, що претендентів на її руку й серце було задосить, Флоренс Найтінгейл ніколи не виходила заміж і не створила власної сім'ї, пожертвувавши особистим життям заради справи служіння згідно з покликанням.

Ось така вона, «соловейко» Великої Британії, яка офіційно визнана національною героїнею своєї країни.