«Прокляття повертається на голову того, хто його промовляє», — ці слова я почув від дев'ятирічного хлопчика-сироти в дитячому притулку, де на початку 2000-х я недовгий час працював вихователем. Я отримував копійчану зарплатню, якої вистачало хіба що на проїзд і буханку хліба на день, але то був важливий досвід.

Це був притулок для малолітніх бродяжок та сиріт. У кімнаті на 15 квадратних метрів мешкало з десяток дітей, стояли два ряди ліжок і телевізор. Не було ані дитячих іграшок, ані книжок, ані комп'ютера. Кошти необхідні для забезпечення закладу йшли на високі зарплати чиновників, решти вистачало тільки на харчування, яке залишало бажати кращого.

Мені хотілось задушити своїми руками ту чиновницьку гниду, яка на своїй посаді наплювала на знедолених дітей, позбавила їх найнеобхіднішого.

«Прокляття повертається на голову того, хто його промовляє», — ці слова дитини запалі мені в душу. Звідки ця мудрість? Він ніби прочитав мої думки.

Багато років нічого не міняється. Крадії крадуть, хабарники беруть хабарі, схемники створюють схеми розпилу державного бюджету. Рейдерство, розкрадання коштів, корупція є реалії сьогодення. Держава вивертає кишені бідних, щоби багатіли багатії.

Як зрозуміти цей божевільний світ? Одні володіють майже всім, а інші не володіють нічим. Одним дозволено все, що завгодно, а іншим дозволено лише спостерігати. Сильний нападає на слабого. Багатий утискає бідного.

Щоби вимагати справедливості, треба самим бути кришталево чесними й справедливими. Але наше життя подекуди нагадує бої без правил.

Прокляття може повертатись бумерангом. Минуло багато часу, я став спокійнішим і мудрішим. Зараз мені здається, той хлопчик-сирота мав рацію. У ранньому віці він пережив горе, втративши батьків, але не озлобився на навколишній світ, не втратив віру.

Нікого не судімо, не засуджуймо й не проклинаймо. Не нам вирішувати, що є добро, а що є зло. Погане чи добре, естетичне чи ні, — у кожного свій смак, своя естетика, свої цінності й право особистого вибору: біснуватись на святі смерті чи любити свято життя.

Кожне створіння Боже має своє призначення. Одні люди уготовані для Пекла, інші — для Раю. Доля кожної людини визначена Творцем до появи її на світ, навіть до сотворіння світу, як і доля самого світу.