Третій рік іде війна, а кінця-краю не видно. Багато людей втратили все: житло, майно, родичів. Багато загинули і їх не повернути.
Третій рік Пекла. Через ракетні обстріли для деяких міст вимальовується перспектива провести цю зиму без світла, води та опалення.
Виникає запитання: за що? В історичній перспективі три роки — як одна мить. Усе лише починається. Якщо розгориться ІІІ Світова, буде непереливки. Прощавай безтурботне життя з посиденьками в ресторанах.
Невже людським стражданням немає меж? Грішний земний світ є місцем, де революції, війни, природні катаклізми трапляються час від часу. Нам випало жити в складний час.
Важливо не падати духом, зберігати оптимізм і ясний розум, контролювати себе, щоби під впливом емоцій не завдати шкоди самим себе. Християнська віра допомагає тримати спокій і віднайти правильний шлях.
Євангельська історія актуальна завжди для всіх країн. Особливо для таких багатостраждальних, як Україна. Християнське вчення навчає не лише правильному життю, а і як не падати духом.
Може здаватися, що все летить у прірву. Навіть кінець земного світу — це ще не зовсім кінець. Бо існує інший світ — небесний, набагато кращий за це місце страждань і болю, де ми зараз.
Треба зберігати спокій та ясне, адекватне мислення. Важливо адекватно сприймати самих себе. Річ у тому, що ми не безгрішні.
У чому ми винні? Порушення Божих заповідей — найгірші з гріхів. Існує купа інших, меншої тяжкості: пияцтво, ігроманія, гордість, самозакоханість. Лінь та безладність — поширені пороки також.
Ми грішні. Наші провини різні, різної тяжкості. Покаяння необхідне, хоча не до такого ступеня, щоби займатись самоїдством і доводити себе до межі самогубства.
Де межа страждань? Де обіцяний Ісусом порятунок? Кожен отримує те, чого заслуговує своєю вірою вкупі з діяннями, обумовленими вірою.
Прощення гріхів і порятунок є можливими для тих, хто хоче цього. Бог нікого не тягне насильно. Покаяння є визнанням провини й доказом бажання виправитись. Без покаяння не буває прощення.
Хто відмовляється від покаяння, тим самим відмовляється від порятунку. Вони вважають, їм це не треба. Годі й казати, що таких осіб чекає гірка доля. Вони приготовлені для Пекла, як би прикро це ні лунало.
Не падаймо духом. Не впадаймо в песимізм і не заносімось у самозакоханості, а тримаймо внутрішній баланс. Кожному є над чим щоденно наполегливо працювати. Передусім — над собою.
