Країна брехунів. Брешуть усі, кому не лінь, а правдиві люди в дефіциті. Коли ти за багато років звик до брехні, набридає на неї реагувати.
Тотальна корупція процвітає через те, що її вміло приховують. Мало хто хоче називати речі своїми іменами. Навіть президент Зеленський донедавна публічно брехав, що в Україні немає корупції. Потім почались скандали з ТЦК і МСЕК.
Так є в Україні корупція чи ні, пане Зеленський? Що ви скажете зараз?
Одним правда надто ріже очі, іншим невигідна й незручна, а треті її бояться. Шахраї роками обкрадають державу та вивертають кишені бідних, бо інші, які мовчать, своєю мовчазною згодою дозволяють їм це робити.
Було багато повідомлень у соціальних мережах про свавілля ТЦК. Серед багатьох важко знайти хоча б один випадок, де сказано конкретно область, місто, прізвища начальника ТЦК та його підлеглих. Без конкретики виглядає як бла-бла-бла.
Інша ситуація. Військовий, який добровільно мобілізувався у 2022 році, нещодавно записав відео з повідомленням, що йде у СЗЧ. Мовляв, ставлення командування до солдата як до скота. У нього здають нерви. Більше так не може. Але не дав жодної конкретики, не насмілився назвати ані військової частини, ані свого прізвища, ані прізвища командира.
Країна повинна знати як своїх героїв, так і антигероїв. У кожної проблеми є ім'я та прізвище відповідної посадової особи.
Бійці, які пройшли вогонь і воду, не вміють говорити правду. Або не хочуть. Напевно бояться. А якщо бояться, виходить, боягузи.
Чому так? Тому що говорити правду небезпечніше ворожих куль та снарядів. За правду свої ненавидять своїх. Коли знищують морально, може бути більш боляче, аніж коли знищують фізично. Душевні муки не порівняти зі страхом смерті, через що людина здатна сама накласти на себе руки.
Говорити правду й загинути через правду — більший подвиг, аніж загинути на війні. Тому що це непросто, ризиковано, страшно й невдячна справа, за яку медальку ніхто не дасть.
Високі духовні ідеали стосуються принциповості, чесності, праведності й сміливості називати речі своїми іменами. Варто згадати журналістів, які віддали життя за свободу слова. Вони — найбільші герої.
Показово, що серед християнських святих важко знайти хоча б одного військового, який загинув зі зброєю в руках у бою з ворогом. Виходить, війна не робить святими.
Замість поганського божка, покровителя війни Марса, ми отримали Бога Істини й Правди, яким є Ісус Христос. Син Божий поклав своє земне життя, щоби для всіх народів стати дороговказом і прикладом для наслідування. Справжня зброя — духовна.
