Вранці, коли по радіо починає лунати державний гімн, перемикаю на іншу хвилю. Я люблю сучасну музику, а від цього продукту гімнотворчості мене нудить. Мені більше подобаються Deep Purple. У яких демократичних країнах транслюють державний гімн, щоби народ відчував нудоту?
Ледь не з кожної праски лунає одне й те ж, що потрібно вірити в Україну. Чому так, аргументів не надають, інакше можна було б порозмірковувати. Треба вірити й все. Без альтернатив. Нечувано. Навіть на початку християнства такого не було, там велася полеміка, ішли дискусії, апологети приводили аргументи, а тут — треба й все.
Я думав по-іншому, що цивілізована людина повинна вірити в Бога. Як би ти не любив свою країну, ти не можеш ставити її вище Творця неба й землі. Подумай сам, що повинно бути пріоритетом. Не варто повторювати дурну помилку, за яку колись поплатились інші.
Скажу навіть більше. Як ні крути, держава не може бути вищою за народ, який її створює, і вимагати жертв, щоби всі як один виявили готовність віддати за неї життя. Це брєд якийсь. Треба вміти розділяти між первинним і вторинним. Держава не варта тих жертв, особливо якщо сама поводиться некрасиво. Наприклад, грабує, порушує права людини, потурає корупції й зловживанням.
Навіть за імператора Нерона такого не було. Римляни не знали нічого подібного до ТЦК. На вулицях не відловлювали чоловіків, як скот, щоби відправити на війну. За Нерона звичаї панували набагато пристойніші, аніж зараз.
Коли закликають вірити в Україну або у ЗСУ, це не та віра, до якої християни звикли, за яку найкращі представники людства, святі й праведники, протягом століть жертвували собою. Скажімо відверто, не та віра й не та держава.
Історія чітко показала, хто є хто. Хто грає партію на стороні добра, а хто виконує накази диявола й нестиме відповідальність. Ненависники Христа ще метушаться, але вже програли. Вони лузери, а не ми. Дітям Божим належить світ, а не безбожникам.
Чому Бог не наставить їх на шлях Істини? — спитаєте ви. А чому Ісус Христос не прочитав душерятівну проповідь перед намісником Пілатом або царем Іродом?
Чи хочуть приречені на Пекло отримати порятунок, варто спитати їх самих. Християни не винні, що часто у світі панує зло. Слово Боже адресоване тим, хто згодні прийняти, а доля решти людства буде такою, якою повинна бути. Кожен обирає свою долю.
