Ісус страждав та іншим повелів. Сам Господь прописав ці ліки.
Війна, біль, страждання — ліки проти самозакоханості. Майдан і зубожіння не вилікували країну, значить, потрібні більш дієві ліки. Поки не настане усвідомлення провини й покаяння, після чого нарешті з'являться совість та відповідальність, які самі по собі не з'являються ніколи.
Існує гріх, і всі люди грішні. Християнська релігія відкриває очі.
Декому варто повернутися до парти й заповнити пробіли у своїй освіті через совкову школу й поганих вчителів. Хто вважає по-іншому, той може бути хто завгодно: язичник, фарисей, філософ-платоніст або атеїст, тільки не християнин.
Гірший випадок — не визнавати жодної провини й продовжувати теревенити про свою правоту. Мовляв, ми — лише невинні жертви. Це називається — наглість. Коли ви вже наїстеся своєю правотою? Коли нарешті життя вас навчить?
Можна подумати, в цій країні ніхто не винуватий в тім, що процвітає корупція нечувана за європейськими мірками, тимчасом як пропагандисти роками бовтають про європейськість і свободу.
Ніхто не винуватий в тім, що боротьба за так звану свободу триває десятиліттями й навіть століттями, якій кінця краю не видно.
Ніхто не винуватий, коли справедливості немає, суди продажні, крадуть майже всі, кому не лінь.
Ніхто не винуватий, коли злидарі, немічні, без даху над головою, усі, хто потребує підтримки, залишаються напризволяще, а суспільству немає до них діла.
Ніхто не винуватий в тім, що звичайні пенсіонери отримують жалюгідну пенсію, якої не вистачає навіть на нормальну їжу.
Зовсім ніхто не винуватий, коли в найбіднішій країні з найкорумпованішою владою провладні славуни скрізь лізуть зі своїм всюдисущим «Слава!».
Ніхто не винуватий в тім, що відстала, напівсовкова армія не здатна гарантувати захист мільйонам громадян, армія, яку дехто не цурається називати найбоєздатнішою на континенті.
Ніхто не винуватий, коли солдат, немов кріпаків, гонять на забій, через недолугість командування багато з них гинуть або зазнають важких поранень і стають інвалідами.
Ніхто не винуватий, коли вважає себе християнином і культурною людиною, та водночас закликає знищувати ворогів нещадно, не беручи в полон. Особливо, коли подібні заклики лунають з вуст декого з відомих державних діячів.
Ніхто не винуватий в тім, що все більше громадян вважають цю країну безнадійно кінченою.
Невинуватість людей настільки велика й багатогранна, що можна довго розповідати про неї.
Якщо ніхто не винуватий, то хто? Так можна заплутатися й втратити розум.
Ми не помічаємо, як розповсюджуються міфи, а коли помічаємо, то іронічно посміхаємося, допоки не настане час хапатися за голову. Українські жінки — найкрасивіші у світі. ЗСУ — найбоєздатніша армія в Європі.
Усі останні тридцять років говорилося про те, що ця країна хвора. Складається враження, що хвора невиліковно.
Якщо ми хочемо бути повноправними членами європейської цивілізованої спільноти, повинні приборкати свою пихатість, навчитися визнавати свої помилки й вади замість шукати за іншими, бути скромнішими. Де всі рівні, там немає особливих.
Далі потрібне визнання провини. Тільки так може з'явитися відповідальність.
Німці поголовно вважали себе невинними в злочинах нацизму, але навіть незнання не звільняє від колективної відповідальності. Для них настав момент істини в травні 1945 року. Коли-небудь настане момент істини й для нашого народу.
Порівняймо себе з німцями. Їм багато чого вдалося, ми нічим не кращі за них. Можливо, тільки гірші. Поки що усвідомлення істини фактів на масовому рівні не спостерігається.
Світ не вічний, людство на земній кулі — теж. Коли-небудь не буде нас самих. Коли-небудь не буде України.
Перемога буде тоді, коли Україна припинить бути винятковою, пасіонарною країною, а стане простою, звичайною країною як інші. Приміром, як Іспанія або на худий кінець як Польща. Без отої пихатості й безпідставно роздутої гордості незрозуміло за що.
