Окремі джерела пишуть, нібито в Кремлі непрямо підтвердили, що зустріч Зеленського й Путіна «пропрацьовується», однак там точно не йтиметься про тему окупованого Донбасу. За словами прессекретаря Путіна Пєскова, темою зустрічі можуть бути тільки якісь «двосторонні відносини».

Як ці «двосторонні відносини» окупанта з окупованими уявляє собі Зеленський — оцінити неможливо. Це якщо опустити момент з тим, що навіть стандартні дипломатичні відносини варто було давно розірвати. «Наші громадяни там на заробітках, їхні інтереси треба захищати» — взагалі не аргумент. Для цього в міжнародній правовій практиці давно продумано і навіть нормативно усталено кілька цілком робочих інструментів «захисту інтересів громадян». Якщо Чехія може — котрій тільки склади підірвали, не йдеться навіть про кілька жертв, не те що про кількадесят чи кількасот, то й Україна мусить, бо більше 13-х тисяч вбитих якраз аргумент для розриву дипстосунків. Це для тих, кому замало анексованого Криму, відтяганого Азову й Керченської протоки, Кримського мосту, нападів на український флот тощо. Це ми ще проблеми діаспори кримських татар лишили Ердогану і основній частині їхнього народу на півночі Туреччини.

Та й в принципі Зеленський ставить себе в дуже невигідну позицію від початку. Бо всіма силами домагатись зустрічі з президентом США — це нормально і виправдано, бо це союзник, це джерело військової, фінансової, технічної, політичної та іншої підтримки, це заради стратегічної вигоди України. Ну і, кінець кінцем, така зустріч однозначно буде продуктивною — тобто, Україна матиме з того користь в будь-якому випадку, навіть якщо суто політичну (хоча «мінімальний пакет» зазвичай включає ще й посилення проукраїнського лобі в Конгресі — тобто, ще бодай щіпку котрихось додаткових ніштяків для нас).

А от випрошувати зустріч з Путіним, з лідером держави-агресора, котрий розв'язав війну, котрий прямо зараз роздає паспорти РФ на окупованих територіях, котрий прямо зараз заохочує державну пропаганду і офіційних осіб до заяв щодо завоювання ще більших територій України... Для чого? Заздалегідь же відомо, що жодної вигоди для нас Путін не дасть. А якщо раптом видасть щось таке, здалеку схоже на вигоду, то це означатиме величезні борги перед Росією зі здачею державного суверенітету в недалекій перспективі. Власне, як це було з трьома мільярдами Януковича.

Ба гірше. Прямо зараз сенатори їхньої Ґосдуми (і навіть не один Жиріновський) відверто, в прямому ефірі, на багатомільйонну аудиторію обпльовують і Україну як державу, і Зеленського як президента та особистість. «Вони державне сміття. Як сміття, на вулиці, так і Україна, ні цивілізації, нічого. Вона тільки заважає нормальним. Нема України — різко поліпшуються відносини Росії з Європою, Росії з Америкою». Публічна заява сенатора, а не п'яна маячня на кухні десь. Після такого точно нормальний президент не випрошує «діалогу» чи «зустрічі в будь-якому місті, місці і в будь-який час».

Вони на центральному телебаченні за участі офіційних осіб, а не тільки офіційних пропагандистів Кремля, щодня обговорюють найкращі напрями штурму наших кордонів і які області краще завойовувати одразу, а які потім. На цьому тлі заяви президента України про бажання діалогу, а тим більше зустрічі (котра не дасть нічого, зате забере багато чого) — це принизливо.

Плюс тут один: в Зеленського і ОП є можливість в будь-який момент стати в горду позу, відреагувати на будь-яку зі щоденних образ на нашу адресу, і послати Кремль лісом, «за таких умов ми вважаємо діалог не на часі і без перспектив корисних здобутків для нашої держави». Ну і повноцінно розвернутись до Байдена.