Третю з початку окупації резолюцію ООН по Криму підтримали 70 країн, з Європи проголосувала «проти» тільки кремлівська «підкаблучниця»-Сербія.
19 грудня в Нью-Йорку Генасамблея ООН проголосувала за новий проект резолюції про ситуацію з правами людини в Криму. Це третя резолюція Організації ООН щодо Криму.
Перша ще в березні 2014-го визнавала «референдум» таким, що «не має законної сили». Друга в грудні 2016-го визнала катастрофічний стан з правами людини на окупованій території Криму (так само 70-ма голосами). А сьогоднішня третя стала революційною.
А саме: третя резолюція застосовує до ситуації в окупованому Криму норми Женевської конвенції – базового документу, що визначає правові основи дій воюючих країн (зокрема, окупанта і окупованої держави). Отже, цей ніби невеликий аспект змінює офіційний статус взаємин РФ та України: тепер це не «конфлікт» і навіть не «збройний конфлікт» — це війна з усіма атрибутами, з окупантом, окупованими теренами, громадянами під окупацією.
Не дивно, що «проти» голосувала РФ і всі її сателіти, а також залежні держави. Зокрема, це:
- «союзна» Білорусія після аншлюсу,
- Вірменія як окупант Нагірного Карабаху,
- Північна Корея, залежна від поставок російських ракет, а заодно
- інші учасники свіженької проросійської корейсько-ірансько-сирійської коаліції – Іран та Сирія,
- збанкрутіла Венесуела, залежна від російської підтримки,
- Куба з «пробаченими» радянськими і російськими кредитами,
- Судан, в котрому РФ будуватиме військово-морську базу на Червоному морі,
- Камбоджа, котра цьогоріч запропонувала РФ використовувати свій порт Реам (де стояли радянські торпедні катери) в Сіамському заливі для військового флоту,
- Болівія, котра місяць тому допомогла РФ заблокувати рішення ООН по хіматаках в Сирії,
- ЮАР, чий теперішній уряд, фактично, призначено Кремлем (з нею і з Болівією в РФ від цього року безвіз),
- Еритрея, з якої лише місяць тому РФ вимагала зняти ембарго на поставки зброї (тобто, планувала продавати свої озброєння),
- Філіппіни, котрим РФ цього року продала зброю і уклала ще угоди на поставки озброєнь,
- М'янма, котру навесні РФ підтримала у винищенні мусульман-рохінджа,
- Уганда, чийого диктатора (31 рік утримується у владі), судячи з усього, прикупила Росія, маючи плани на африканську нафту, а також котрій продає російські озброєння, включно з військовими літаками,
- утриманка «Великого Владіміра» (як Путіна називають в теперішній нікараґуанській пресі) Нікараґуа,
- Зімбабве вже без Муґабе, але все ще з алмазами, на котрі має плани РФ в особі «Алроса»,
- а також Бурунді, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан.
Окремим рядком слід поставити Казахстан: з одного боку, там наявні чіткі тенденції дистанціювання від РФ і зокрема «русского міра». З іншого, Назарбаєв намагається тримати дружнє до Путіна обличчя. Можливо, таке голосування було обумовлене якраз цілком раціональним аналізом. 70 голосів Україні і так було забезпечено, резолюцію мала бути ухвалена в будь-якому випадку, тож Казахстану можна свій голос віддати Путіну – і використати це суто у власних зовнішньополітичних цілях у двосторонніх взаєминах з РФ.
Позиція Китаю була також цілком прогнозована: естетики вживання їжі слід дотримуватись – Росія під час заковтування не має смикатись і хвилюватись надміру, це негативно позначиться на нарощуванні Ци Піднебесної.
А от теперішнє голосування Індії дійсно здивувало. З часу голосування ООН за другу резолюцію по Криму індійсько-російські взаємини стали помітно прохолоднішими. Індія шукає власний «образ майбутнього». Останній гучний скандал був буквально 5 тижнів тому – через «допуск Індією розвідки США на борт російської підлодки». Тож причин 1,7-мільярдній Індії не долучитись до потоплення 142-мільйонної Росії, при тому солідаризуватись з природним потужним конкурентом 1,7-мільярдним Китаєм, — таких причин насправді немає.
Але, тим не менш, перелам у міжнародній позиції щодо РУВ відбувся: ООН визнала, що між Росією і Україною точиться війна, в якій Росія – окупант, котрий не дотримується Женевської конвенції.
