Путін дав велике інтерв'ю «Вестям» і наговорив багато дуже дивних і дуже різких речей щодо України і Зеленського. Про закон про «корінні народи» і «росіян як другосортних», про походження Зеленського ("Сам Зеленский – еврей по национальности. Я не знаю, у него там может быть кровь намешана. Что делать вот с этими людьми. У них сейчас будут как в нацистской Германии мерять черепа циркулем и определять, как там настоящего и ненастоящего арийца? А здесь будут определять настоящего украинца и ненастоящего?"), про "підльотний час ракети від Харкова чи Дніпра до Москви", що зменшиться до 7-10 хвилин у випадку вступу України до НАТО.

Це однозначно було сказано в розрахунку на цілком конкретну реакцію росіян. Котра просто не може бути інакшою, ніж ненависть і обурення. Бо вони й так зневажають українців і мають натренований рефлекс на будь-які згадування чогось схожого на фашизм. Ну і росіяни завжди жорстко реагували на будь-який натяк щодо їхньої неповноцінності, на відсутність в них прав на чиюсь землю, історію, культуру.

Тобто, Путін дійсно цілеспрямовано провокує в останньому інтерв'ю росіян на люту ненависть до Зеленського і України. Отже, саме така реакція потрібна йому для реалізації запланованого. Зважаючи на відмову Німеччини надавати Україні зброю, і на "непорозуміння" між Зеленським і НАТО та Зеленським і Байденом, боюсь, це не надто приємні для нас плани.

Особливо якщо "розвернути" фразу Путіна щодо "підльотного часу ракет": від Москви до 1,5-мільйонного Харкова вже зараз є оті 7-10 хвилин. І Кремль ніколи про це не забуває. На відміну від української сторони, котра так любить тішитись розмовами про примирення і взаєморозуміння.

Хоча, звісно, щодо політики дерусифікації ми все робимо правильно. Бо тільки послідовне дистанціювання зможе забезпечити нам якийсь захист від агресивної РФ. В жодному випадку не компроміси і не "кроки назустріч" — це обов'язково буде використано для зміцнення позицій "п'ятої колони" тут. Бо Кремль чудово розуміє: або він щось вирішує з нами прямо зараз, найближчим часом — або з будь-якими планами доведеться розпрощатись, в Україні зникне соціальна база для них.

А от щодо НАТО влада явно працює з населенням недостатньо: поки в нас не буде 75% і більше прибічників вступу до НАТО, Кремль використовуватиме цю тему і позначатиме свої "червоні лінії" — що ніколи не допустить поширення НАТО на територію України. А зі скромними 40-50% підтримки НАТО в Україні це лишатиметься прекрасним об'єктом для тиску й маніпуляцій Росії.

Зрештою, от ця частина була явно адресована США і Байдену: що НАТО в Україні в будь-якому статусі — це захід за "червоні лінії" Росії. І Путін цього має намір не допустити всіма силами.

Щодо ймовірних планів Путіна на це літо: так, до зустрічі Путіна з Байденом нічого серйозного не станеться. Але ця зустріч може бути сприйнята як індульгенція. Зважаючи на любов Путіна до символізму, серпень в нас може бути дуже гарячий. Можливо, не з 8.08 — все ж з Грузією ми помітно розійшлись в налагодженні партнерських стосунків. Але сюрприз до 30-го Дня незалежності цілком може бути.

Судячи з останніх заяв, реакція Німеччини і Франції на подібне буде звично-вмиротворюючою, традиційно "занепокоєною". А от реакція США, мабуть, залежить від результатів зустрічі Байдена і Путіна. Зокрема, від можливих компромісів в газовій сфері.

На тлі скорочення витрат на ЗСУ це все геть не надихає.