Зеленський в коворкінгу був емоційний. Дуже емоційний. І дуже нестриманий в образах власних і в ображанні інших.
Можливо, його переконали, що так він відповідатиме іміджу «простого хлопця, чесного і відкритого, що відчуває — те й каже». По факту він виглядав саме нестриманим. Ображеним. Таким, що не контролює себе. Таким, що не контролює ситуацію. Неввічливим. Некоректним. Іноді — некоректним до прямого хамства і образ співбесідників. Крім того, за час маратону спілкування мінімум з половиною журналістів можна охарактеризувати ніяк інакше як «наїзд». А наїзди на пресу ніколи і ні для кого не закінчувались добре.
Показовий діалог з кореспондентом УП Ткачем щодо того, чи літав Зеленський до Гути і чи святкував там день народження Єрмака. Кілька цитат.
--
«Чи я був в Синьогорі з циганами? Так, Єрмак зі мною був!»
«Президент ніколи не літає. Тому доводиться користуватись гвинтокрилом».
«Панібратство ето ваше! Я прєзідєнт Украіни, мєжду прочім!».
«З Єрмаком і без бутербродів, бо вас це не цікавить, я прилетів в Гуту. Це моя сім'я — маю право!».
«Циган і ведмедів я не викликав! І вас також!».
--
Зеленський прямо обвинуватив Ткача, що саме через нього ні президент, ні його діти, ні Єрмак не можуть відсвяткувати щось, бо про це негайно повідомлять журналісти і «звинуватять в плясках на крові». «Через вас в Києві не лишилось місця, де я би міг відпочити». Тому — в Гуті.
Але. Одночасно і не літав, і літав. На літаку, але він зламався, а ДУС не лагодить. Тому на гелікоптері. Білому. Але той теж зламався. Тому на гелікоптерах ДСНС. Бо має право. Це його приватне життя. В п'ятницю з Чернишовим, бо працював з документами в Гуті. Але в суботу був в Києві з Єрмаком на Алеї Небесної Сотні. А в неділю в Гуті. Бо має право на відпочинок. Щоб в понеділок Єрмак святкував ДН з батьками, бо з Зеленським не святкував. Але гвинтокрили до Гути літали не з ними — вони всі просто перевозили різні речі для дипприйому, який буде 20-22 грудня.
І ці всі версії — однією реплікою. І обвинувальним тоном щодо журналістів загалом і загрозливим — щодо особисто Михайла Ткача.
Це взагалі було взято за головний інструмент у випадку неприємних тем і питань: заговорити питання через дискредитацію особисто того, хто це питання поставив. І тоді можна не зосереджуватись на відповіді. Бо нащо відповідати тому, хто є настільки нехорошою людиною?
Але, як я і прогнозував вчора, розрахунки на теплу ванну були даремними. Бо навіть «теплим банщикам» треба про щось писати, про щось розповідати на телеканалах. А з обопільних реверансів матеріал не зробиш і аудиторію не залучиш. Тим більше, коли всі інші цю аудиторію приваблюватимуть скандальними заголовками про цей же маратон.
