Як і багато хто, я не маю великих сумнівів щодо результатів наступних президентських виборів. Але є ще одне важливе питання. А чи матиме він лояльну Верховну Раду? Адже, щоб вести реформи, необхідна підтримка парламенту. І якщо «вороги народу», ми впевнені, голосів ніколи вже не наберуть, то щодо великої кількості «слуг» є сумніви. А хто прийде? Як завжди, лобісти. В іншому виді.
Наша політична система побудована так, що до Парламенту потрапляють не юристи та економісти, а лобісти різних олігархічних груп. Хоч би як вони при цьому не називалися. Набираються люди для просування комерційних інтересів. Ну пішло керівництво країни проти такої Системи, ухваливши Закон про олігархів. Визначило кому із них що можна, а що не можна. Але деякі олігархи і в парламенті не були, а їхні депутати були. І цілком імовірно, що й надалі будуть. Нічого не заважає їм купити кілька десятків місць у наступному парламенті.
Я хотів би з вами обговорити дещо іншу конструкцію. Декілька разів до Верховної Ради вносився законопроект «Про лобізм». Адже подібний рід діяльності законодавчо визначений і в Сполучених Штатах, і в розвинених країнах Європи. Адже питання не в самій суті просування чиїхось інтересів. Питання кому що можна, а що не можна. І відповідальність за порушення цих законодавчо визначених правил «не можна».
Якщо депутати чи чиновники нестимуть кримінальну відповідальність за незаконне лобіювання, наприклад — продавлювання своїх умов чи переможців тендерів на держзакупівлі, призначення на посади своїх людей тощо, напевно і запал би в сьогоднішніх лобістів значно б зменшився. І їхнім господарям за таких умов теж не мало б сенсу тупо купувати депутатські місця. Такий шлях набагато ефективніший за боротьбу з самими олігархами.
Часто громадяни запитують, чому існує таке законодавство, при якому банки можуть безслідно зникати разом з їхніми вкладами. Або чому забудовник у вартість квадратного метра ще включає купу нежитлових приміщень, які потім стають власністю забудовника. Чи чому найвища пенсія сьогодні навіть не у міністрів, а у суддів. Так багато запитань. Але на це є єдина відповідь — тому що це законодавчо визначено. А як таке прийняли? Пролобіювали це питання певні особи та їхні групи під назвою «партії».
Я думаю, що раціональнішим було б йти шляхом «ліцензування» лобістської діяльності. Чому ж жодна спроба внесення такого законопроекту не закінчилася навіть внесенням до зали Верховної Ради для обговорення? Ці законопроекти були «кривими» і не по суті. Та й головними ворогами їхнього прийняття були ті самі олігархи. Якщо вони втратять саму можливість «порєшать» — це буде страшніше за закон про олігархів.
І ще одне питання. Є у Верховній Раді таке Науково-експертне управління. Чим займається? Тим самим лобізмом. Його функції не переглядалися вже кілька десятків років. Будь-який «непотрібний» законопроект закопають масою зауважень. Будь-який «потрібний» – просунуть. І юристи там відповідні — «чого побажаєте?». Їхню зашкарублу масу треба було змінити ще разом із Януковичем.
На мою думку, цими питаннями треба зайнятися вже зараз. Потім буде пізно. Не хотілося б давати поради Президенту. Але все ж…
