В уявленні багатьох людей Армагеддон означає катастрофу світового масштабу. За біблійними поняттями це поле останньої битви добра зі злом. В Ізраїлі, на північ від Тель-Авіва, є два невеликі древні поселення — Харм і Геддон. Між ними, вздовж моря, величезне поле. Але важлива не географія та легенди, а те, що за уявленнями з глибини століть, колись на цьому полі має відбутися остання битва добра зі злом.

По-перше, географія змістилася, і сьогодні Армагеддон відбувається на території Добра, куди вторглися сили Зла. На жаль це наша країна. Зло накопичило сили і обрушило їх на нас. Але Добро переможе, і ніхто з нас не має сумнівів у цьому. Час не можна повернути назад.

По-друге, на мою думку, це не останній Армагеддон на території нашої країни. Другий буде не менш запеклим. І це буде остання битва з радянською адміністративною Системою, яка чіпляється за життя, але має бути знищена. Інакше не буде руху вперед. Перемога у цій битві буде якраз ще однією гарантією безпеки нашої країни.

У сьогоднішньому Армагеддоні головною силою Перемоги Добра над злом є наші військові. Вони сидять у мокрих окопах і сплять у холодних танках. Але дають відсіч ворогові та ведуть нас до Перемоги. Незважаючи не тільки на Чудовисько, що протистоїть нам, а й підступи всяких безуглих депутатів і підсадних помічників командування. Якими теж хтось керує. Хто? А це ті, хто посаджений Системою, і проти кого буде наступний Армагеддон.

Можна зрозуміти Президента, який не мав ні сил, ні коштів, ні часу, щоб одразу набрати бездоганну команду і до виконавчих органів, і до представницьких. Вийшло так що, як і раніше, править Система. За своєю суттю – радянська. Як її тримати у руках? Старий перевірений метод — гроші. І при цьому вдавати, що йде якась боротьба з корупцією. Вовк відкусить собі хвіст, потім ногу, потім другу. Поема екстазу.

Як перемогти Систему? Тільки масовою зміною функціонерів, що діють. Але доведеться знайти таку ж чисельну армію чиновників. Після війни ресурс майбутніх чиновників буде невичерпним. Багато військових залишаться служити. Та й попит на наших військових фахівців у світі буде великим. Але багато хто захоче повернутися до мирного життя.

Мене часто запитують, як я ставлюся до того, щоб Залужний став Президентом. Відповідаю зазвичай: навіщо йому це потрібно? Наш Президент завоював достатній авторитет та повагу серед світових лідерів. Але в конкурсі на голову його Адміністрації Валерію Федоровичу не було б конкуренції. І він зміг би побудувати нову чиновницьку вертикаль зі своїх армійців. Для другого Армагеддону. Щоб країна назавжди розлучилася з минулим.

Ця друга армія Добра зруйнує головну основу старого ладу — корупцію. Бо підпорядковуватиметься за армійським принципом, а не за гроші. Будуть, звичайно, спроби зайнятися старою справою. І до цього на кожному кроці штовхатимуть залишки функціонерів зі старої Системи. Але сама загальна структура нової влади — згори до низу, не дасть цьому статися. Нова система розчавить спроби виживання старої системи.

Це чудово розуміють ті, хто в тіні Президента сьогодні займається звичною справою – заробляє бабло. Це вони сьогодні накручують хвоста безмозким депутатам. Просувають якихось помічників до тих, кому вони не потрібні. Підхоплюють будь-яку провокаційну заяву проти армії. Вони знають, що другий Армагеддон і їм принесе край. Кому який, кому куди.

І з партією пропрезидентською не буде проблем. Можна відразу поховати стару політичну систему, проолігархічну частину сьогоднішньої великої Системи. І збудувати нову, яку вимагає наш час.

Сьогодні є достатньо людей і в органах виконавчої влади, і в депутатському корпусі, які показали себе позитивно. Їм знайдеться місце в новій Системі. А всьому баласту скажемо — давай, до побачення!

Будуть спроби після війни розтягнути військових по різних старих партіях. І навіть створити кілька нових політичних сил. Але якщо все розсудливо оцінити вже сьогодні, то можна вибудувати грамотну стратегію побудови нового суспільства. В якому наші військові відіграватимуть дуже важливу роль. Інакше ще років 10 микатимемося. А хочеться швидше. Наші діти вже старіють. А онуки підросли.