У Радянському Союзі у господарській сфері діяв негласний закон, який встановлював: якщо через твої руки йде потік матеріальних коштів, то 10% можеш сміливо відвести убік. У принципі, цю кількість з натяжкою можна було списати відповідно до норм природного та динамічного убутку. Як говорилося — на усушку, на утруску.

Це зовсім не означало, що «утримувач потоку» все забирав собі. Та й матеріалізувати все у грошовому вигляді у багатьох випадках було важко. Але про все це знали, як говорилося, «твій начальник та начальник твого начальника», з якими треба було ділитися. Інакше можна було нарватися на неприємності. Я був членом перевірочної комісії, коли перевірявся великий склад продовольства, і за попереднім наведенням було знайдено схованку з неврахованими запасами. Та ще й з дефіцитними тоді продуктами. А в межах 10%, хоч і негласно, все вважалося «нормальним». Хоч серед промислових постачальників, хоч в армії. Скрізь. Та сама «десятина». А решта 90% мали бути використані за призначенням.

Настали нові часи. У 90-ті встановлений порядок «десятини» змінювався. 10% вже не вистачало начальнику і начальнику твого начальника. І 10% рвонули до зростання. Та ще на тлі того, що було надійно втрачено ще «ленінський принцип», що головне всьому – облік та контроль. І з цим важко не погодитися, навіть за повного неприйняття марксистсько-ленінської теорії. І якщо залишки обліку ще залишилися, то сьогодні контролю ніякого. Інакше як може проходити той самий трюк, коли з одного складу зберігання, наприклад, держрезерву, товари або продукти списуються для передачі на інший склад, до якого вони не доходять, гублячись в дорозі повною кількістю. Скільки було скандалів. Але жоден не закінчився не лише покаранням винних, а й відновленням за їх рахунок загубленого та втраченого. А це не 10%, а близько до 100.

Навіщо я про все це? Зовсім не для виправдання «десятини», що існувала. Але питання: а начальник та його начальник відслідковують ситуацію? Чи мовчки спостерігають? Чи їм усім «по барабану»? До речі, про барабани у сховищах… Ось тут ми підійшли до питання корупційних вертикалей. Коли все збирається системно та у чітко визначених пропорціях передається начальнику та його начальнику. Ці вертикалі, як були побудовані за часів другого президента, так нікуди і не поділися. На місцях залишається небагато, десь відсотків до 10. З чого годуються низові збирачі та органи, що їх контролюють, у т.ч. антикорупційні.

А тепер хочеться трохи порахувати. Якщо одеського військкома звинувачують у крадіжці майже 200 млн. і це лише 10%, то скільки там вкрали? Виходить 2 млрд. І це лише в одному місті однієї області. Помножте на кількість областей. Або ще є варіант. Товариш «закрисив». Тобто забув про начальника та його начальника. Ну, тоді зрозуміло, за що його спалили. Начальник – він і в Африці начальник.

А ми всі і далі дивуватимемося, чому нас не беруть до Євросоюзу та НАТО.