Напередодні Різдва Христового ще раз освіжили відому із серпня 2022 року статистику, що релігійну організацію із Московії відтепер в Україні підтримує лише 4% громадян. Принагідно треба констатувати, що на Московії від часу, коли її заснував золотоординський хан Менгу-Тимур у 1277 році, ніколи не було канонічної Церкви, якби це не звучало незвично. Релігійна московська структура із бородатими попами і культовими ризами, насправді є такою ж пустопорожньою організацією як і донецький порожняк, тобто порожній вантажний вагон.

За час війни угро-фінська релігійна організація зі своїми нехристиянськими капищами, незаконно облачена у християнські ризи та не маючи Господньої благодаті, катастрофічно втратила сприйняття в українському суспільстві. Попи московскія у своїй суті є неблагодатними мужиками-самосвятами. Орієнтовно у вересні 2018 року ієрарх Константинопольської Церкви Макарій Христупольський заявив, що попи московскія «перебувають у статусі прихованої неканонічності». Світськими словами це означає, що вони – завуальовані аферисти.

Помітивши такий несподіваний релігійний тренд, рава-руська  міська головиха із підмоченим чиновницьким реноме та прихильниця неканонічного й ворожого для України  попівства, Ірина Верещук вирішила догодити президентові Зеленському, для якого, як для єврея, християнство суттєвого значення не має, а Томос, отриманий від Константинопольської патріархії, є лише побутовим термосом.

У лютому 2019 року, вже після надання Православній Церкві України так довгоочікуваного Томосу, цілком некомпетентна у питаннях релігії Верещук у товаристві  таких же 12 релігійно необізнаних апостолок виголошувала ахінею про якусь канонічність московських самосвятів, а також наполягала, що московські попи у дивний спосіб зуміли надати Україні те, чого від 1277 року, від часу отримання ханської грамоти на заснування факторії для збору данини, яку назвали Москвою, самі ніколи не мали.

Ірина Верещук забула, як її зелена команда навіть зважилась стати на прю проти українського християнства і до того ж відкрила кримінальну справу проти Петра Порошенка лише за те, що той зумів вирвати українське православ'я зі століть духовного поневолення у капищах угро-фінських неканонічних самосвятів.

Тепер же, через чотири роки, коли політична кон'юнктура кардинально змінилась, Верещук спритно змінила політичні прокладки і почала активно сифонити у бік угро-фінських попів і нахвалятись, що Україна має свій Томос, про який мріяли покоління українських предків. А найбільш цинічним у злоріцтвах Верещук є її гаспидська візуальна інтерпретація, що «канонічну мрію українці отримали» завдяки любителю термосів.

Однак у маніпуляції Верещук є й чимала суспільна користь: вона вкотре зафіксувала свою недостатню освіченість для придешнього електорату:

а) Томос надають не українцям чи якійсь іншій національності, а конкретній Церкві;

б) у часи князя Володимира не було ніякого Хрещення Руси, це грецько-московський міф. Русь офіційно приняла Християнство у 860 році, що і було визнано в тогочасному християнському світі. Але це вже інша історія.

Запопадливі маніпуляції Верещук із бажанням зробити Зеленського патронатом українського християнства лише понизять його рейтинг у передвиборчій кампанії, яку Банкова так завчасно й аморально  вже розпочала, незважаючи на війну та щоденні українські втрати на фронті й серед мирного населення.

Хоча в очах Господніх усі ці людські Томоси значення не мають, тому що у день перебування Ісуса Христа зі своїми учнями в околицях Кесарії Филипової, Господь вручив свій легітимний Томос єдиній людині – апостолові Петрові – однак лицемірство і святотацтво ще відгукнуться і самому Зеленському, і його недотепкуватій, проте улесливій прислузі.

■■■