Попередньо ця тема була призначена для Цензор.НЕТ, проте стаття так і з'явилась на шпальтах цього видання у рубриці «Блоги», десь загубившись без вороття у редакційних шухлядах. Водночас один із відповідальних працівників редакції не відкрив і блог для інших публікацій нашого сьогодення. Залишається хіба що припустити, що Юрій Бутусов уже примирився з Олексієм Арестовичем, або й, вірогідно, навіть став адептом цього «національного заспокійливого». Відповідно, тема Арестовича стала тією непереборною перешкодою у спробі долучитись до шляхетного блогерського товариства Цензор.НЕТ.

Вже був намір й собі занехаяти зазначену тему, аж раптом її підхопив знаний автор, який в інформаційному просторі послуговується псевдонімом anti-colorados. Цього автора можна було б характеризувати як провідного мислителя сучасності, якби не його необґрунтовано упереджене ставлення до експрезидента США. Як колись у рашистському совку квартирне питання псувало багатьох хороших людей, так і політично-лакмусова тема «Дональд Трамп» занапащає деяких нинішніх українських інтелігентів та інтелектуалів. Отож крізь політичну призму Дональда Трампа статус anti-coloradosа можна кваліфікувати лише як просто мислитель.

У своїй статті «Китай на березі ріки», яка стосувалась конференції, присвяченої питанням безпеки Індо-Тихоокеанського регіону, anti-colorados влучно підмітив публічні зміни у китайській політичній парадигмі стосовно рашистсько-української війни. Аnti-colorados зазначив: «Під час конференції міністр оборони Китаю Вей Фенхе змінив формулювання і назвав війну війною. Здавалося б, що це дрібниця, але не у випадку з Китаєм. Офіційні особи точно знають, як і якими словами називати важливі речі, і в даному випадку не може бути жодної самодіяльності. Там нема неврівноважених пацієнтів типу Люсі, які можуть від себе верзіти якесь марення, для трактування якого потрібен психіатр. Якщо вже тобі доручено вести переговори або робити заяви від імені Китаю, то все має бути вивірено до останнього слова і навіть інтонації. Це у нас юродиві можуть торочити особисті фантазії, зумовлені або важкими препаратами, або неконтрольованим сплеском травмованої психіки».

Із таким фаховим діагнозом стосовно Люсі неможливо не погодитись, а ось щодо прогресивних змін у китайській зовнішньополітичній позиції, то там не все так однозначно. У Піднебесній століттями послуговуються виплеканими і дбайливо відполірованими доцільною підступністю і політичним лицемірством.

≈≈≈

Отже, стаття, якій не поталанило з'явитись на інформаційному ресурсі  Цензор.НЕТ

На початку травня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що Київ вивчає можливість отримання гарантій безпеки від членів Ради безпеки ООН, зокрема й Китаю. В інтерв'ю китайському державному інформаційному агентству Сіньхуа міністр України зазначив, що дискредитований Будапештський меморандум стосовно гарантії безпеки насправді не гарантував Україні реальний захист від збройного вторгнення.

Схоже, що стосовно політичних відносин із Китаєм міністерство зовнішніх справ України продовжує неосмислено користуватись хибною концепцією Олексія Арестовича (позаштатного філософа-радника Офісу Президента України), яку ще в липні 2021 року розкритикували українські парламентарі. Ба більше, депутатка Климпуш-Цинцадзе наголосила, що мудрування Арестовича ідентичні із тим примітивним шантажем щодо політиків Заходу, який перманентно застосовує камарилья Кремля.

Нагадаємо читачам, що Олексій Арестович, народжений поза теренами України, несподівано для українського політикуму став лунким брифінг-глашатаєм Банкової, впевнено витіснивши на задній інформаційний план української політичної сцени навіть і свого роботодавця.

Отож не минуло й року, як у травні велемовний Арестович (не плутати із філософом Аристотелем – прим. авт.) під час традиційної відеобалаканини зі сумнівним московським адвокатом Фейгіним (якого належно поінформований опозиційний московський журналіст Саша Сотник вважає кремлівським куратором Арестовича), знову затягнув свою давню пісню про надійних китайських партнерів. Цього разу провладному кликунові ні сіло ні впало уявилось, що Китай у «таємному посланні» для світу зробив свій геополітичний вибір на користь України.

По-перше, якщо всі знають про «таємне послання», воно апріорі таємним бути не може. По-друге, Китай ніколи офіційно не заявляв, що не поважає територіальної цілісності України. По-третє, китайці одне думають, друге говорять, а що інше роблять. Без врахування цієї світоглядної специфіки східноазійських народностей будь-які мудрування про китайську геополітику будуть хибними.

Аспекти лицемірства Піднебесної

1). У той час, коли більшість країн почали дистанціюватись від московської нафти з огляду на санкції, американський провайдер фінансової інформації "Bloomberg" повідомив, що впродовж квітня-травня 2022 року постачання в Китай московської нафти ESPO будуть на 20% вищими за попередню норму. А це означає, що зі «щирої» китайської руки рашистський Кремль отримає додаткові кошти для продовження війни проти України.

2). Представники Китаю разом із силовиками Московії організували виготовлення криптовалюти на території московський ринків «Садівник», ТЦ «Свіжий ринок Москва» та «Фуд Сіті», а також її подальше нелегальне виведення на територію Китаю. Співпраця криптобіржі Binance із ФСБ та Росфінмоніторингом, нещодавня спецоперація москвинського МВС проти великої мережі легалізаторів криптовалют і офіційна заборона криптовалют у Китаю – все це тільки зміцнило методи спільного китайсько-руского виведення нелегальних коштів із Московії, – повідомила медіа група РБК.

3). Китайське опозиційне видання "The Epoch Times" повідомило 23 травня, що китайським школярам розповідають про військове вторгнення Московії в Україну як турботу Кремля про власну національну безпеку. Свою зовнішню політику компартія Китаю поводить обачно і публічно не підтримує московську агресію проти України, однак у середині країни ситуація діаметрально протилежна, про що можна дізнатись із відповідей китайських школярів.

4). Китайська компанія "Huawei Technologies Co. Ltd" продовжує крадькома співпрацювати з Москвою. Наприклад, "Huawei" допоміг стабілізувати Інтернет на Московії із метою цензурувати будь-кого, хто не підтримує кремлівське вторгнення в Україну, зокрема цензурувати й тих людей, які закликають Кремль до миру.

5). Під час першої фази конвенційної війни Кремля проти України, коли весь світ застиг в очікуванні, що з дня на день Україна капітулює, Китай закликав до перемир'я на умовах Кремля. Коли ж настав квітень і міжнародні очікування капітуляції України не справдились, тоді за підтримку України Китай заповзявся грозити всьому світові розпадом Європейського Союзу, а самому ЄС – колонізацією з боку США.

6). Наступного дня після вторгнення в Україну, 25 лютого, китайський комуністичний офіціоз "The Global Times" повідомив, що «два авторитетні світові лідери, президент Китаю Сі Цзіньпінь і його російський колега Володимир Путін, провели важливу телефонну розмову в п'ятницю, наступного дня після того, як Росія розпочала військові дії проти України».

Під час телефонної розмови лицемірний китайський товариш Сі наголосив на важливості врегулювання конфлікту шляхом переговорів на умовах Кремля. А умови, на яких Москва хоче завершити перемовини, ми знаємо: Україна повинна повернутись у стійло радянських рабів, яке китайські аналітики лукаво називають нейтралітетом. Такий нейтралітет, вважають китайці, буде «найкращим вирішенням міжнародної безпеки для України, Росії та Європи».

А далі найсуттєвіше. Китайські лицеміри наполягали: «І, цілком можливо, що прозахідний уряд України піде у відставку і буде замінений проросійським урядом, що вказує на те, що Росія, Україна і Білорусь сформують історичний, культурний і духовний союз на чолі з Росією».

Про дволикість Китаю можна писати дисертації. Зокрема про те, як Китай намагався використати війну в Україні, щоби потіснити США і стати світовим лідером; як Китай тестував на війні в Україні свою прийдешню анексію Тайваню; як Пекін і Москва домовились змінити міжнародні правила безпеки тощо.

А коли президент США прибув із візитом в Японію, Пекін і Москва підняли в повітря бомбардувальники, здатні нести ядерну зброю, і демонстративно пролетіли над Японським, Східнокитайським та Філіппінським морями. Видання "The New York Times" наголосило: така демонстративна військова активність стала красномовним знаком, що партнерство між Пекіном і Москвою не ослабло навіть і після загибелі тисяч українців унаслідок кремлівського тероризму.

«Таємне послання» Сі Цзіньпіна – це не що інше, як пекінська маніпуляція, мета якої – ошукати довірливих політиків, аналітиків та експертів. Якщо у відомстві Дмитра Кулеби цього не розуміють, якщо мають намір довірити безпеку України підступному китайському драконові, користаючи з нефахових порад інформаційного стратига Арестовича, який тішиться фейковим китайським посланням наче дитина, тоді чиновникам Банкової гріш ціна у базарний день.

Водночас схоже, що тандем «Фейгін-Арестович» наполегливо проштовхує цинічний путінсько-цзіньпінівський наратив про московсько-пекінську миролюбність. Адвокат Марк Фейгін уже має в своєму активі вдалу спецоперацію Кремля стосовно інкорпорації в українське суспільство московської агентки «Пулі» – Надії Савченко. У нинішній ситуації кумедним є суб'єктивний аспект, якого Арестович іще не збагнув, що йому, як і Савченко, вже ймовірно відведена роль кремлівського фріка.

Неперспективний Сі Цзіньпін

Під час цьогорічного Всесвітнього економічного форуму в Давосі виступив не тільки скандальний лобіст кремлівських загарбницьких інтересів Генрі Кіссинджер із пропозицією для Україні віддати рашистам все, що їм заманеться, а й фінансовий спекулянт Джордж Сорос. Із промови Сороса візьмемо той фрагмент, який стосується безпосередньо нашої китайської теми.

Джордж Сорос наголосив, що у Сі Цзіньпіна є чимало політичних ворогів. Однак ніхто не сміє відверто його критикувати, тому що лідер Китаю зосередив у своїх руках увесь інструментарій державного стеження та репресій. Проте від недавнього часу стало загальновідомо, що всередині Комуністичної партії Китаю настали розбіжності. Ці протиріччя стають дедалі гострішими вже настільки, що про них уже можуть читати навіть і пересічні китайці в поки що нечисленних статтях. Причини китайських комуністичних суперечностей полягають у неспроможності Сі Цзіньпіна належно впоратись із поширенням вірусу Omicron, зупинити падіння китайської економіки, а також провальна кремлівська фаза восьмирічної війни проти України, яку генсек Китаю підтримав у лютому 2022 року.

Джордж Сорос припустив, що Сі Цзіньпін, попри загальні очікування, цієї осені може не отримати свій бажаний третій термін на посаді очільника Китайської Народної Республіки через вище зазначені фатальні фіаско. Але якщо він й зуміє знову отримати посаду керівника КНР, то Постійний комітет Політбюро Комуністичної компартії Китаю може не надати йому можливості одноосібно обрати членів наступного Політбюро. А це значно зменшить політичний вплив Цзіньпіна та ймовірність того, що він реалізує свою мрію – бути пожиттєвим правителем.

Окрім давоської інформації від Сороса, в грудні 2021 року стало відомо, що у Сі Цзіньпіна виявили церебральний аневризм і госпіталізували його. Церебральний аневризм опуклості в кровоносних судинах головного мозку може зумовлювати сильні головні болі, знизити неврологічну функцію і призвести до смертельного крововиливу в мозок.

Чутки про звільнення Сі Цзіньпіна з посади Голови КНР набули поширення 5 травня 2022 року після засідання Постійного комітету Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Китаю – ключового владного органу, що складається зі семи осіб, які керують Китаєм. Під час цього засідання Цзіньпіна начебто попросили скласти повноваження на користь нинішнього прем'єра Державної Ради Лі Кецяна через те, що Цзіньпін «невміло керував питаннями боротьби із СOVID-19, що супроводжується економічним спадом у країні».

Політично жорсткий Ентоні Блінкен

В університеті Джорджа Вашингтона Державний секретар США Ентоні Блінкен оголосив політичну промову перед американським істеблішментом. У своєму виступі Державний секретар окреслив концепцію США стосовно керівництва Китаю, яке становить загрозу для західної цивілізації та світового порядку.

Ентоні Блінкен наголосив, що правління Сі Цзіньпіна набуло виразних авторитарних ознак усередині країни, а водночас стало і більш агресивним на міжнародній арені. Головна небезпека від Китаю полягає в тому, що, стаючи все більше тоталітарною й експансіоністською країною, Пекін докладає максимум зусиль, щоби контролювати економіку майбутнього – галузі світової економіки, які визначають прийдешній світовий прогрес.

Ентоні Блінкен зазначив, що США та весь цивілізований світ не будуть миритись із такою політикою Китаю. Стратегія цивілізованого світу, основу якого становлять англосакси (куди запрошують приєднатись і Україну – прим. авт.), полягає в тому, щоб оточити Китай союзницькими коаліціями – військово-політичними, економічними, фінансовими тощо. У такий спосіб міжнародне прогресивне товариство одягне на Китай «гамівну сорочку», яка триматиме Пекін у пристойності.

А тим часом у Піднебесній

На жорстку промову державного секретаря США миттєво відреагували у країні Великого Дракона. Амбасадор китайського посольства у Вашингтоні Цинь Ган від імені Пекіну примирливо заявив, що Китай ніколи не ставив собі за мету перевершити або замінити США на арені міжнародної геополітики, як теж не претендує і на передову роль у світі. Хоча у січні поточного року Сі Цзіньпін бундючно заявляв про доцільність китайської міжнародної гегемонії, а кремлівський терорист №1 запопадливо підхрюкував своєму пекінському сюзеренові.

Абсолютистська політика Сі Цзіньпіна привела Китай до межі всеохоплюючої економічної катастрофи, яка може прогриміти над Піднебесною восени поточного року. Ідеологічно заскорузлий китайський товариш Сі, напередодні своєї ймовірної коронації на пожиттєве лідерство, буде наполягати на економічному розширенні сфери діяльності найменш продуктивної частини китайської економіки – державної, а водночас буде нівелювати стимули розвитку в найбільш продуктивній частині – у приватному секторі. Економічна какофонія у Китаю, внаслідок волюнтаризму Сі Цзіньпіна, насторожила фондові біржі: китайські акції почали торгуватись із 45% дисконтом стосовно американських, що становить рекордний розрив.

Підсумок

Будемо сподіватись, що команда Дмитра Кулеби, маючи таку ґрунтовну інформацію, вчасно пригальмує своє нерозсудливе бажання залучити Китай в якості гаранта майбутньої безпеки для України. А іще краще, щоби дипломати назавжди позбулись цієї згубної стратегії аматора від політики Олексія Арестовича, який всупереч Конституції України закликав Офіс Президента змінити зовнішньополітичний курс Києва на Схід чи то через свою вроджену недотямкуватість, чи то в інтересах Кремля.