У День Незалежності України недолугий аргентинець хорхе бергольо вже вкотре цинічно плюнув в обличчя української нації. Саме тій нації, представник якої виховував його у Римі. Або покійний отець Степан Чміль був некомпетентним духовним наставником, або хорхе зачаїв образу на українців через свого вихователя.
У березні 2013 року Верховний архиєпископ УГКЦ Святослав Шевчук із захопленням розповідав про свого аргентинського наставника єзуїта хорхе бергольо. Зокрема, згадував і про те, як він, Святослав, формувався в Аргентині «під його оком і його опікою».
Минули роки. Сьогодні Святослав Шевчук не став на захист своєї зневаженої пастви, він легкодушно ховається на бравурними реляціями стосовно здобутків українців у боротьбі з московськими терористами.
Святославові Шевчукові не вистачило сміливості сказати своєму давньому аргентинському наставникові: «хорхе, йолопе, що верзеш?» Блаженніший Святослав своїм мовчазним боягузтвом став співучасником цього єзуїтського цинізму у виконанні аргентинського хорхе. Так можна і всю свою блаженність розтринькати. Тоді не буде із чим постати перед Всевишнім, коли Він прийде у славі спитати у кожного з нас за персонально пройдений життєвий шлях.
Хамелеонська позиція Ватикану
Щотижневу загальну аудієнцію (24 серпня 2022 року) хорхе розпочав зі згадки про нещодавнє свято Внебовзяття (Успіння) Богородиці, яким вирішив завершити катехизмовий цикл про людську старість. Філософствував хорхе і про різні християнські традиції сприйняття та зображення Внебовзяття мистецькими засобами. Християни Заходу, наприклад, зображають Богородицю як радісну особу, піднесену в Небо й оповиту надприродною славою, а християни Сходу бачать Діву Марію як особу, яка спить, а Господь підносить Її на руках у Небо наче дитину.
Не зумівши пояснити, чому християни так діаметрально протилежно сприймають той самий історичний факт, хорхе перестрибнув до євангельської розмови Ісуса із Никодимом та узявся розповідати про нюанси прийдешнього життя у Небі, начебто він там уже побував і все бачив.
Після ще кількох мляво озвучених моральних тем, хорхе раптом оживився і ні сіло ні впало оголосив сентенцію, якої не було у тематичному плані аудієнції. Він сказав: «Думаю про велику жорстокість, про багатьох невинних, які платять за божевілля, божевілля, божевілля усіх сторін, бо війна – це божевілля, і ніхто на війні не може сказати: „Ні, я не божевільний“. Божевілля війни… Маю на думці бідолашну дівчину, що злетіла в повітря у Москві від бомби, закладеної під сидінням автомобіля. За війну платять невинні, невинні!»
Цих надривних хорківських уболівань за рашистську пропагандистку дугіну нема на офіційній сторінці "Vatican News". Отець Тимотей Коцур, ЧСВВ, який веде цю сторінку, завбачливо цензурував інформаційний ватиканський ресурс від скандальної заяви аргентинського єзуїта. Ось так і здійснюється фальсифікація церковної історії.
Оскільки скандальна заява хорхе зумовила чимале обурення не тільки в Україні, а також у всьому світі, залагодити конфлікт доручили Андреві Торніеллі, редакційному директорові Дискатерії (міністерства) у справах комунікації Ватикану. Проте своїми маніпуляціями Андреа Торніеллі ще більше долив олії у вогонь справедливого обурення.
Торніеллі взявся переконувати, що хорхе неодноразово закликав припинити війну, що він не рівновіддалений, а рівнонаближений із «усіма тими, хто страждає через наслідки війни». Московські терористи, які гинуть і яких покалічило на українському фронті, хіба вони не страждають? Страждають. Хіба хорхе не рівнонаближений до них? Наближений. І не суть важливо, рівно він наближений чи викривлено. Суть в іншому – хорхе наближений і до тих, хто несе зло, смерть і руйнацію людського життя. На кафедрі святого Петра давно вже не було такого морально деградованого пустоцвіта. Такий логічний висновок можна зробити із роз'яснень директора Дискатерії.
Далі Торніеллі розповів, що у своїй енцикліці "Fratelli tutti" хорхе переконує, що нема аргументів, які б «обґрунтовували справедливу війну». Жодна війна сьогодні не справедлива. Отже, наполягає Торніеллі, покликаючись саме на божевілля війни, яка створює для всіх незахищеність, хорхе також згадав і епізод із останніх новин – про замах у Москві, під час якого вбили московську пропагандистку.
На відміну від некомпетентного хорхе, ряд знаних католицьких богословів (Франсиско де Віторія, Гуго Гроцій, Тома Аквінський, Августин Блаженний) роз'яснювали, коли війна є загарбницькою і несправедливою, а коли оборонною і справедливою. Із Євангелії знаємо, що під час подорожей апостоли носили зі собою два мечі, щоб оборонятись від нападів розбійників, якби такі трапились. А сам Христос хіба не сказав: «Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч». Тобто Христос приніс на землю меч справедливості, щоби ті люди, які хочуть жити у злагоді, могли боронити себе від адептів диявола, які прагнуть воювати і грабувати.
Коли після Таємної вечері Ісуса Христа арештували і привели до Анни, тестя первосвященика Каяфи, і там один зі слуг вдарив Ісуса в обличчя, Христос в обороні самого себе промовив: «Якщо Я сказав щось погане, то доведи, що сказане є поганим. Коли ж Я сказав добре, то за що Мене б'єш?» Цей євангельський фрагмент є наріжним каменем, фундаментом християнської моралі. Насилля над невинними людьми зумовлює для тих, хто чинить таке насилля, не тільки кримінальну відповідальність згідно державним законам, а також і законам Церкви, і законам Вищої Справедливості. Відповідно, кожна людина, яка зазнає несправедливого насилля, має природне право на захист себе самої.
Сьогодні державний службовець Ватикану Андреа Торніеллі разом із хорхе хочуть нам «впарити» інші християнські постулати, не прийнятні раніше у Церкві? Якщо хорхе і його ближче оточення втратили почуття євангельської справедливості, то не їм філософствувати про справедливі чи несправедливі військові конфлікти.
А свою замовну інсинуацію Торніеллі завершив такими словами: «Він (хорхе) говорив про неї, назвавши „бідолашною дівчиною“, маючи на увазі драматичні обставили її смерті, щоби наголосити, що ніщо ніколи не може виправдати вбивство людини. Папа говорив із серцем пастиря, а не політика. Він хотів виразити християнський пієтет до померлих. Він не хотів, очевидно, поранити почуття населення України, що переживає жахіття війни і серед якого досі є багато невинних жертв, між якими – багато дітей. Дітей, за яких Папа багато разів молився, і далі молиться».
Ми не знаємо, чи молиться він і за кого молиться. Однак дуже схоже, що молитви хорхе не вислухані перед престолом Всевишнього. В Україні загинули тисячі людей, а від московських бомб розірвало українських дітей, проте цинічний хорхе жодного разу не згадав про них персонально, як про рашистку дугіну, і не засудив путіна персонально як джерело зла і війни. Стосовно невинно убієних українських дітей у хорхе персонального пієтету не знайшлось.
Він не хотів ранити почуття населення України? А що він робить останнім часом? То знайшов якихось профур, які по-блюзнірському зображали у Ватикані українку і рашистку під час Великого посту з метою, щоб українські жертви смиренно примирились із вбивцями. То обурювався, що до українських біженців краще ставляться у світі, аніж до біженців інших народностей. То почав волати, що досить вже займатись питанням війни в Україні, вже потрібно миритись, бо онде сомалійські пірати скоро будуть вимирати від голоду, що їм вже несила лежати на сонці догори животами в очікуванні українського зерна.
Інтервенція посла Андрія Юраша та МЗС України
Системне бикування хорхе на догоду кремлеві вже так дістало, що посол України у Ватикані Андрій Юраш не стримався і розкритикував аргентинського єзуїта за його цинізм, – повідомило агентство Reuters. Журналіст агентства Філіп Пуллелла був доволі здивований таким вчинком українського дипломата, тому що посли інших країн у Ватикані остерігаються критикувати хорхе за його недолугі висловлювання.
Міністерство Закордонних справ України вирішило й собі не відставати від Андрія Юраша і викликало Апостольського нунція Вісвальдаса Кульбокаса до себе на килим. Вісвальдасу Кульбокасу наголосили, що в Україні глибоко розчаровані словами хорхе, який умудрився прирівняти агресора до жертви. При цьому важко збагнути тренд хорківського йолопізму. У контексті москвинсько-української війни хорхе згадав про смерть рашистської пропагандистки на території московії, до якої Україна не має жодного стосунку.
Водночас у міністерстві звернули увагу Апостольському нунцієві на той факт, що з початку повномасштабного вторгнення московії в Україну хорхе жодного разу не приділив окремої уваги конкретним українським жертвам війни, серед яких уже 376 українських дітей, які загинули від рук кремлівських убивць.
В українському зовнішньополітичному відомстві висловили сподівання, що у Ватикані хтось приведе хорхе до тями і надалі Святий Престол уникатиме контраверсійних висловлювань, які створюють розчарування в українському суспільстві.
Насправді в МЗС висловились не достатньо чітко. Слова хорхе спричинили не розчарування в українському суспільстві, суспільство вже давно розчароване Ватиканом, а породили глибоке обурення і відразу до Апостольської Столиці. Обурення виникло не лише в українському суспільстві, а й серед всього прогресивного християнства, яке допомагає Україні боротись із рашизмом допоки аргентинський єзуїт побивається над ліквідованою шовіністкою, яка закликала жорстокіше вбивати українців, а в кожному українському місті, яке захопили рашисти, закликала створювати трибунали для засудження до страти навіть і цивільних українців. Тільки із тієї причини, що вони українці.
Тепер увесь світ уже знає, хто єзуїтові хорхе є духовно близьким. Разом із ким хорхе налаштований гакати на двері НАТО та всього цивілізованого світу. Хіба в нього є час і братерська налаштованість, аби врешті визнати патріархат УГКЦ?
За роки свого понтифікату хорхе не знайшов часу, щоби відвідати Україну. Не знайшов у собі бажання, аби поїхати на Донбас і помолитись за мир і припинення війни. Не знайшов у собі сміливості, щоби поїхати у Крим і помолитись за відновлення територіальної цілісності України – країни своєї пастви.
Посол Юраш каже, що хорхе вирішив цього року на хвильку заскочити в Україну дорогою в Казахстан, де москва організувала зустріч релігійних лідерів усього світу, щоби хорхе мав офіційну підставу знову припасти до братських грудей неблагодатного гундяя, який проповідує війну і заохочує своїх прибічників до участі у вбивствах українців. Зустрічатись вдруге із гундяєм в аеропорту – це вже був би вкрай кумедний моветон.
Чи потрібний цей хорхе в Україні після всього, що він наговорив про українців? Очевидно, що ні. Так нехай собі, наче фанера над Парижем, пролітає над Україною туди, куди його кличе совість, спотворена ницістю і втратою відчуття євангельської справедливості.
А на завершення доцільно пригадати, що вже із часів імператриці московії катьки другої єзуїти як стали холуями васалами москви, такими залишаються й досі.