Хочеться все ж, щоб ми за деревами бачили ліс. А саме — історія із всеосяжним перемир'ям на тлі того, що головнокомандувач закриває очі на варварське вбивство своїх воїнів — це не про припинення вогню.
Точніше «перемир'я» — важливий, але лише один з кроків до проведення «виборів» на окупованій території. Саме про це неодноразово заявляли Зеленський і Єрмак. Саме ухвалення постанови про місцеві вибори 25 жовтня Верховною Радою викликало істеричну реакцію Росії, бо вона не включала цей аспект.
Очевидно, що існує домовленість. Очевидно, що на Зеленського тиснуть, залякують і підганяють. І він з новою силою взявся доводити свою спроможність реалізувати цей сценарій — відкрити шлях до зняття санкцій з Росії, нібито забезпечити «мир» і повернути втрачені регіони. Хоч насправді, мова йде про російський план подальшого руйнування України шляхом інкорпорації в її тіло цієї отрути і скидання з себе баласту у вигляді зруйнованого Донбасу.
Помітно також, що Кремль поспішає. І поспішає ймовірно тому, що хоче встигнути до виборів у США, результат яких може бути неприємним як для Путіна, так і для Зеленського. Перемога Байдена точно означатиме зміну зовнішньої політики Сполучених Штатів.
Погано не лише те, що робиться зараз в армійських частинах на лінії зіткнення. Питання не лише у фальшивій дискусії про те, щось хоче припинення війни, а хтось ні.
Головною небезпекою є готовність Зеленського виконати «Мінськ» так, як це вигідно Росії, і наявність в його оточенні лобістів російських інтересів.