Агов! Шо ви понімаєте в політиці, ділєтанти? Воно вам нада оце пхаться туди куди не нада? Шо воно вам дасть ото ваше знаніє про походження і розвиток держави й права? Чи паніманіє процесів, як работають всі оті державні інститути? Та на чорта ото дєленіє на вєтві власті – на законодавчу там, ісполнітєльну і оту, куди синочків завзято пхають? Я вже не кажу про всілякі умні фрази щодо балансів, сістєм сдєржек і пратівавєсов чи механізмів контролю влади громадянським суспільством. До чого воно вам?

Політика, дорогенькі, то не вашого старомодного та архаїчного ума діло. Нею должні займатись не якісь там нудні діпломіровані персонажі в неброских сірих костюмах та з пісними, як всігда, мармизами ботанів. Її мають творити справжні харизматичні та непавтарімі міраві лідєри – так сказать, поводирі мас, вожді до мозга і кісток, істинні зубри та аси в паніманії народних чаяній. На це спасобні лише нєкоторі державні діячі. Але справжніми звьоздами політики серед них стають одиниці. А кожен новий найвидатніший лідер сучасності нєпрємєнно бере приклад із попереднього та нєумалімо слідує протореним шляхом до вершин світової слави.

Як ви думаєте, з чого починає справжній ас політики? Нєа, не з власної політичної освіти, не з команди освічених та глибоко мислячих професіоналів і, навіть, не з єресі під назвою стратегічна програма економічного та політичного розвитку країни. Справжній політичний ас починає із… ОБІЦЯНОК ЗРОБИТИ ВСІМ ХАРАШО, при чому моментально, поголовно і вєздє де тільки можна. Ні в коєм случає не треба себе обмежувати в обіцянках – як тільки дав слабину, щось десь недообіцяв та ще й почав впроваджувати якісь возмутітєльні економічні улучшенія замість «зробимо їх разом», то ти явний лох й можеш тут же знімать жовту майку лідєра. Бо ні одна собака, ні один притомний таксіст-геополітик за тебе точно не проголосує. Краще вже відбрехатись, що я ні фіга вам такого і не обіцяв й, поки всі від цього охренівають, попереобіцювати щось інше.

Це тільки нездара Вільям Черчіль міг собі дозволити ляпнути британцям щось типу «мені нічого вам запропонувати, крім крові, важкої праці, сліз і поту». Дядько явно вдарився головою. Тому-то його швидко й викинули із тих прем`єр-міністрів, як тільки перемогли ворога. Нема щоб розповісти про «кінець епохи бідності», про те, що «ні обіцянок, ні пробачень», що «дагаварімся з Гітлєром гдєта пасрєдінє». Так нє, цей напищений аристократ став бикувать і навідріз відмовися «астанавіть вайну». Це ми ще не згадали про котли в Дюнкерку.

Виходячи із цього всього, план дій справжнього аса політики, а не якогось там тимчасово вибраного убожества, нєізмєнєнно одинаковий:

1. Наплодити обіцянок-цяцянок і казочок-балачок по типу «атабрать і падєліть»;

2. Феєрично перемогти на сповнених надєжд демократичних виборах;

3. Роздати посади родичам, підлабузникам, дружбанам, родичам дружбанів та підлабузникам підлабузників;

4. Всю владу зосередити в руках у себе любімого та почати бєзудєржно виконувати п.1 для п.3;

5. Здійснити громке і публічне мочилово опозиції по заранєє складеному в твоїй Адміністрації списку;

6. Оголосити себе найвидатнішим лідером сучасності!

7. PROFIT та слава у віках!

А тепер будуть слайди. В далекій жаркій Африці, на річці Лімпопо жив собі простий сільський вчитель Роберт Габріель Мугабе – такий собі місцевий Василь Голобородько, але з досвідом партизанської війни в джунглях. Країна та звалась Південна Родезія, яку згодом Мугабе льогкою рукою реформатора перейменовує на Зімбабве. Обіцяючи безкомпромісно відстоювати права «простого наріду»™ й повалити попередню погрязшу в корупції владу, цей харизматичний лідер тріумфально перемагає на виборах 1980р. та починає своє упішне сходження до вершин світової політики. Ейфорія пабєди та захмарні рейтинги надають Мугабе впевненості в своєму політичному генії. Маючи монобільшість в парламенті та повністю підгрібши й переписавши під себе в турбо режимі Конституцію, наш сонцесяйний педагог вирішує підняти свої позиції тотальною конфіскацією власності «білих бариг» на користь страждаючих від непомірних тарифів простих зімбабвійців. Процес супроводжується неймовірним народним ентузіазмом, юридичним супроводом своїх рябошапок та енергійною позасудовою люстрацією. Паралельно, надивившись, мабуть, якогось серіалу, Роберт Мугабе відважно й натхненно посилає «в ср@ку»© сам МВФ. І результати не забарились: одну із найбагатших країн Африки він спромігся перетворити у настільки заможну, що зімбабвійці в якийсь момент просто не знали куди ті гроші складувати – не вистачало не лише гаманців, але й навіть елементарних знань математики. Іноді, щоб купити щось у магазині, приходилось везти пачки банкнот на тачках. А в холодну днину ними можна було розпалити грубу. Сам же Мугабе, здійснивши побудову справжнього раю на землі, в зеніті слави із чистою совістю відправився будувати рай на небесах. А чого ти добився в своїй жизні, лузер? Отож.

Наступний наш приклад – Уго Рафаель Чавес Фріас – народився у Венесуелі в сім`ї простих сільських вчителів (дух Голобородька таки нєістрєбім!). Із самої юності цей хлопчина переймався стражданнями простих людей і був сповнений всіляких геніальних ідей про Венесуелу своєї мрії: Венесуелу, де нема оголошень «робота в Колумбії», а в Колумбії є оголошення «робота у Венесуелі», де недоторканими є джунглі Оріноко, а не депутати, де кожен венесуелець живе, як президент, а простий вчитель отримує гідну зарплату в 4000дол.США. Ставши 1999р. біля керма держави, Уго Чавес миттєво починає втілювати свої бурні фантазії у життя – благо природа наділила країну найбільшими в світі покладами нафти. Остаточно відчувши свою виняткову економічну геніальність, він зменшує тарифи, збільшує субсидії і одночасно посилає «в ср@ку»© не лише МВФ, але й США, Європу та всі транснаціональні корпорації. Простий нарід в захваті, прокляті імперіалісти в шоці, а нафта, як виявилось, в землі і діставати її звідти уже просто нікому. Ну і ладно – кому ця чорна жижа потрібна. Зате тепер у нас настоящий соціалістичний рай і справжня рівність – без електрики, без роботи і, навіть, без туалетного паперу. Всі аплодують, а Чавес навіки вписує своє ім`я в підручники по історії.

А тепер порівняйте цих видатних лідерів та політичних асів із таким невігласом, як Дональд Трамп. По-перше, він – барига. По-друге, наобіцяв якусь соціально-економічну програму, схожу на реальну. Ледве спромігся виграти ті нещасні вибори і в кого – у жінки любовніка Моніки Лєвінскі. Дружбанів та родичів погнали поганою мітлою із державних посад практично зразу же. Конгрес непідконтрольний, а прокурори взагалі почали проти тебе розслідування. Конституцію не перепишеш. Корєфанів на потоки не посадиш, а собутильників в РНБО не призначиш. Опозицію мочити не дадуть, а ненависть ЗМІ до тебе просто запрєдєльна. І тепер скажіть, що це за лоховська должность бути отим прєзідєнтом США? Одні нєрви, убитки та рєпутаціонні іздєржкі. А до якого треша Трамп довів економіку, то взагалі нєопісуємо – безробіття фактично зменшилось до статистичної похибки, що однозначно говорить про важке становище простих американців, яким для виживання приходиться безперестанно вкалувати, на відміну від фактично безтурботного життя тих же зімбабвійців чи венесуельців. А тепер ще й ця процедура імпічменту після якоїсь пустякової телефонної розмови. І скажіть, хто тепер після цього найвидатніший лідер сучасності? Якийсь нікчемний Трамп, що не може навіть пукнути без санкції закону, чи той, хто сильною впевненою рукою готовий рішать судьби людей, втілювати в життя будь-які геніальні ідеї та дуже хоче зустрітись із самим Путіним? Отож бо.

Так що зарубайте собі на носі: політикою, державотворенням та історичними процесами має займатись не якийсь випадково-вибраний прохіндєй, а видатний лідер, інтелектуальний геній та справжній політичний ас, чи як кажуть – A True Polatical Ass!

Deneka Yaroslav