На Мюнхенській конференції з безпеки, ми побачили новий виток політичної еволюції Володимира Зеленського. 

Він вже не заявляє про те, що хоче подивитися комусь в очі, чи про те, що чекає підтримки західних партнерів, він хоче рішучих дій, превентивного санкційного удару і «ленд-лізу». І навіть почав погрожувати виходом України, «ОООО Боже!!!», з Будапештського меморандуму, але на жаль, не можна вийти з того, що не існує. 

 Будапештський меморандум, був не оборонною стіною, яку Україна побудувала, відмовившись від статусу ядерної держави. Україна та Кравчук, накреслили крейдою коло, і сказали, що за нього не можна переступати, а ядерні держави, в довільній формі на це погодилися. Ну, а далі, ми знаємо, що сталося і чому. 

І цікаво, що на думці в Зеленського та його спічрайтерів, коли вони апелюють до виходу з Будапештського меморандуму?

Те, що ми викопаємо, схрони з ядерною зброєю, чи за рік побудуємо ядерну ракету, і випробуємо її на Олешківських пісках?

  Звичайно, мені сподобалося, апелювання президента до історії, та без іронії сильний абзац про умиротворення. Але чи дієвий.

«До чого призводять спроби умиротворення? Як питання „Навіщо вмирати за Данциг?“ обернулося необхідністю вмирати за Дюнкерк і за десятки інших міст Європи та світу. Ціною в десятки мільйонів життів. Це страшні уроки історії. Я лише хочу переконатися, що ми з вами читали одні й ті ж книжки»

   Про паралелі з початком Другої світової війни, не говорив лише лінивий. Але я сумніваюся, що цей абзац проб'є серця, європейських бюрократів і вони стрімголов побіжать записуватися в інтернаціональну бригаду.

Звичайно, що всі ми читали, одні книжки, але осмислили та пережили їх, всі по різному. Байден, вже заявив, що американські солдати не будуть воювати в Україні.

Але в цілому виступ, вдалий і через 20 років, в підручнику з історії буде цілий абзац про цю промову.

Підписуйтесь https://t.me/diasporatairredenta