Можна нескінченно довго сперечатися про комунізм та те, як він вплинув на Україну та українців, але одне з тверджень, що не підлягає суперечкам, більшовики знищили в Україні поняття приватної власності та бажання відстоюванні свої права на приватну власність. Чомусь мені вважається, що такий випадок не стався б у США, чи Великобританії. Але він перманентний на Україні вже 30 років.

Я буду писати, «ВИ» тому що в цю історію потрібно повністю стати на сторону людини, з якою це стається та зрозуміти безвихідність та несправедливість ситуації, в яку кожен може себе сам загнати.

Наші ввідні, біля вашої земельної ділянки та будинку, при більшовиках була база сільськогосподарської техніки, там працювала котрась кількість людей і територія біля цієї величезної по площі, бази, була обжита і чагарники навколо неї прибиралися. Але, СРСР розпався і стало економічно невигідно тримати базу, ну і сталося все, що могло і мало статися. Її розікрали, дах обвалився, і на цій базі залишився метал, який і продати важко і викинути шкода.

Але, ви все одно, живете біля цієї бази, і коли вона вже розвалюється, і заростає чорнокленом та бур'янами, ви сприймаєте це за власний недогляд і намагаєтеся своїми малими силами облагородити територію.

Ви, систематично 30 років розчищаєте чагарники, загрібаєте пожовклу траву, спалюєте, садите дерева, щоб земля не пустувала навколо цієї бази і всіляко її облагороджуєте, як-не-як, ви біля неї живете та українцю не противна праця на чужій землі.

Але цієї зими до вас приходить, якийсь дрібний чиновник з компанії, яка володіє цією землею і просить вас спиляти дерева, які ростуть біля стін цієї бази так, як начебто по цих деревах перелазять злодії та крадуть там, щось. При цьому нікого не бентежить, що на тій базі крім металобрухту, який просто так не витягнеш мало чого брати. А по-друге, те, що там є кращий вхід, через сітку, навіть не потрібно буде залазити на дерево.

І ви просто берете і спилюєте дерева, при цьому в сім'ї через це стається скандал.

Ви можете подумати, що обурює саме мене?

Обурює мене вся ситуація, вона, як з п'єси Миколи Куліша, хоча і сталася в реальному житті та з реальними людьми.

І, як на мене, ми можемо з цього прикладу, виокремити такі помилки та неправильні взаємодії людини та приватної власності:

1. З якого дива, ти лізеш на чужу землю та прибираєш її, садиш там дерева та користуєшся нею, в неї є власник та тільки він повинен нею займатися.

2. Якщо на ділянці, яка знаходиться біля тебе, ростуть такі чагарники, що там вовки виють, то не потрібно брати сокиру та вирубувати, ці чагарники вони не твої, а відповідальний за них твій сусід. Не подобаються чагарники звертайся до сільської ради та хай вони розбираються з твоїм сусідом.

3. До того ж якщо так сталося, що ти 30 років прибирав та облагороджував територію, а власнику 30 років було все одно, то можливо потрібно трішки поборотися за свій труд, та дійти до компромісу з деревами та твоєю роботою, яку ти вклав за ці 30 років?

Замість висновків.

Ми дивний народ, повне нерозуміння та відраза до чужої приватної власності та вроджений страх, що хтось забере твою власність. Готовність працювати навіть в збиток собі, і навіть на чужій власності, аби люди чого поганого не подумали. Та патологічна боязнь самого дрібного чиновника, тільки тому що він має ефемерну владу над тобою, та готовність до поступок перед ним, навіть у збиток своїм інтересам.

https://t.me/diasporatairredenta