Це вже розпочалося давно. Не вчора, не сьогодні, а давно. В стрічці новин читаємо, чуємо, бачимо: принизили, облаяли, побили ветерана війни. І, хто? Ті, хто до війни ніколи не мав відношення. Ті, хто завдяки цим ветеранам спокійно, радісно, з задоволенням займається своїми справами. Тобіш: працює, розважається, кохається, п'є пиво, навіть ходить на футбольні матчі.    За що принижують військових? За будь що. З останього: в Києві на Дарниці побили за зачіску. Три сопливі, сцикуни. В відділку поліції вели нахабно. Так їх відпустили.    На Волині водій маршрутки відмовився взяти до салону воїна. Не вистачало 40 гривень. Пасажири змовчали. Для них війна в гондурасі. Де це? Хто його знає. Для них не в Україні. Хто вони? Москалі? Малороси? Ні клянуться, що українці.           Що робити? Не переконуйте, знаю, що давити на совість марно. Вмовляння не допоможуть. Що пропоную? Вселити в цих людей страх. Так страх. Заперечете що, як віруючий в Бога може таке пропонувати? А тому, що: Початок мудрості — страх Господній(ПС.110.10).             За звичай віруюча людина, так безбожно вести себе не буде. Значить з не віруючим теж можна вести себе нахабно. А саме, ЯК?       Я вірю, що хтось таки створить щось на зразок «Білої стріли», отримали інформацію, виїхали, покарали, виклали в мережу. Дуже швидко  набуде розголосу, і у покидьків з'явиться СТРАХ. Ні, не Господній, а тваринний, адже ганьби, насмішок вони бояться.          Адже біле переможе чорне. Так повинно бути.